Екклесиаст 6 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Вот какое зло видел я под солнцем, и тягостно оно человеку.1

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

Иному Бог дает и богатство, и состояние, и славу — всё, чего только душа ни пожелает, — но не дает ему Бог возможности насытиться всем этим. А насытится всем человек чужой. Так что всё это тщета да злая напасть!

Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

А кто родил сотню детей и прожил долгие годы, но при всём своем долголетии не насытился счастьем и погребения не удостоился,2 о таком скажу: выкидыш — и тот счастливее.

Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

Он был понапрасну зачат3 и во тьму ушел, и во тьме уже сокрыто имя его:

Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

выкидыш солнца и не видел, и не знал — ему покойнее, чем жившему.

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

А если прожил человек дважды по тысяче лет, но ничего хорошего не видел — не всем ли один конец?

А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

Все труды человека — для рта, только вот никак не утолить всех желаний своих!..4

Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

Да и чем мудрый лучше глупца, и какой прок бедняку, даже если он знает, как жить?5

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Лучше то, что видят глаза, чем то, что бередит душу:6 и это всё тщета и погоня за ветром!

Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

Всё, что существует, уже по имени названо, и известно, что есть человек, и где ж ему противостоять7 тем, кто сильней его?

Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

И много слов говорится на ветер8 — что проку в них человеку?

бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

Да и кто знает, что надобно человеку во все дни ускользающей,9 словно тень, жизни его, и кто поведает ему, что станется после него под солнцем?

Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Друг. возм. пер.: обычно оно среди людей; или: много его среди людей.

3 [2] — Букв.: и погребения не было у него.

4 [3] — Букв.: он в тщете вошел.

7 [4] — Или (ближе к букв.): никак не насытится душа; ср. Притч 16:26 и примеч. к этому стиху.

8 [5] — Пер. по друг. чтению. Масоретский текст труден для понимания.

9 [6] — Или: что увлекает ненасытное воображение.

10 [7] — Букв.: судиться с тем, кто сильней его.

11 [8] — Или (ближе к букв.): много слов (лишь добавляют) больше тщеты.

12 [9] — Или: тщетной, евр. хе́вель.

« 5 глава 7 глава »