1 Хто знає пояснення речей, як той мудрий? Мудрість людини освітлює її обличчя і відмінює суворість її виду.
2 Чини волю царя і це з-за присяги перед Богом.
3 Не квапся відійти від нього; в погану справу не втручайся, бо він що схоче, зробить.
4 Бо слово царя могутнє. Хто зважиться йому сказати: «Що чиниш?»
5 Хто береже наказ, той не дізнає лиха; серце мудрого час і суд розрізняє.
6 На всяку бо річ є час і суд, і лихо, що над чоловіком висить, тяжке,
7 бо він не знає, що буде; хто йому скаже, як воно настане?
8 Ніхто не має влади над вітром, щоб стримати його, і ніхто не має влади над днем смерти. Від бою відпустки немає, і зло не вирятує того, хто його коїть.
9 Усе це я бачив, прихиляючи увагу до всього, що діється під сонцем, у час, коли людина панує над людиною — їй на шкоду.
10 Бачив я далі, що грішників ховали, і вони входили до спочинку, а ті, що чесно чинили, відходили далеко від святого місця, і їх у місті забували. Це теж марнота.
11 Що вирок над лихим учинком не виконується швидко, тим то серце людське й повне бажання чинити зло.
12 І хоча б грішник сто раз чинив зло, і то довго, однак я знаю добре, що щасливі будуть ті, що бояться Бога, власне тому, що вони його бояться.
13 Безбожному ж не буде щастя, і мов тінь проминуть його дні, бо не боїться Бога.
14 Є й така марнота, що діється на землі: праведним стається те, що заслужили своїми вчинками безбожні, а безбожним трапляється те, що заслужили своїми вчинками праведні. Я сказав: І це теж марнота.
15 І я почав хвалити радість, бо нема щастя для чоловіка під сонцем, як їсти, пити й веселитись, і щоб це супроводжувало його при його праці за час його віку, який Бог дав йому під сонцем.
16 Коли я спрямував мій розум на те, щоб спізнати мудрість та щоб додивитись на справи, які діються на землі, — бо ні удень, ані вночі не бачать сну очі —
17 тоді побачив я, розглянувши всі діла Божі, що ніхто не може збагнути діл, які діються під сонцем. Як би чоловік не силкувався, не може їх дослідити. Та й мудрий теж, навіть коли думає, що знає, не може їх дослідити.