1 Пусти твій хліб на воду: по довгому часі ти знайдеш його знову.
2 Паїв зроби сім або й вісім, бо ти не знаєш, яка біда скоїться над землею.
3 Як хмари дощу повні, то виливаються на землю. Чи дерево впаде на південь, чи на північ, воно лежатиме на місці, де впало.
4 Хто пильнує вітру, сіяти не буде; хто дивиться на хмари, жати не буде.
5 Так само, як не знаєш, яка дорога вітру, ані як ростуть кості у вагітної утроби, так само ти не знаєш і діл Бога, що все робить.
6 Зранку засівай твій засів, а й увечері не давай твоїй руці спочинку, бо ти не знаєш, чи це, чи те пощастить, або чи те і це так само добре буде.
7 І світло солодке, і весело очам дивитися на сонце!
8 Навіть коли б хтось прожив багато років, хай усіма ними веселиться, але хай тямить про дні мороку, бо буде їх чимало. Все, що приходить — марнота.
9 Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить.
10 Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість і чорний волос — марнота.