Екклесиаст 9 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

И ко всему этому я устремлял сердце свое, всё исследовал: праведники и мудрые и все дела их — в руке Божьей, ни любви, ни ненависти своей человек не знает наперед.

Усе це я розважив у моїм серці й зрозумів, що праведні й мудрі та й діла їхні в руці Божій. Не знає чоловік, чи він любови, чи ненависти вартий: усе перед ними — марнота.

Но всё для всех едино,1 и участь у всех одна: что праведнику, то и злодею; что доброму и чистому, то и нечистому;2 что жертвующему, то и жертвы не приносящему; что доброму, то и грешному; что клянущемуся, то и остерегающемуся клятвы.

Усе однаково всім приходить; однака доля: праведному та безбожному, доброму й чистому та нечистому; тому, хто приносить жертви, й тому, хто їх не приносить. Однаково і доброму і грішникові, і тому, хто клянеться, і тому, хто боїться клятви.

Эта беда во всем, что творится под солнцем, ибо участь у всех одна: злом наполнены сердца людей, безумны сердца их при жизни, а после этого отходят они к умершим.

Це ж бо й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однакова для всіх та що серце людське повне злоби, і безум у їхньому серці, покіль віку їхнього; а потім — до мертвих!

А покуда человек среди живых, есть надежда, ведь живой собаке лучше, чем мертвому льву.

Поки хто належить до всіх живих, має ще надію: бо ліпший живий пес, ніж лев мертвий.

Да, знают живые, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уж нет им воздаяния, потому что и память о них исчезла.

Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають; нема їм більш уже заплати, пам'ять бо про них забулась.

И любовь их, и ненависть, и ревность их — всё исчезло давно, и вовек непричастны они к тому, что творится под солнцем.

Любов їхня, ненависть їхня, ревнощі їхні — усе вже пропало: вони не матимуть повіки участи ні в чому, що діється під сонцем.

Так что ступай, ешь с весельем хлеб свой, пей с легким сердцем свое вино, коль скоро угодны Богу труды твои,

їж отже хліб весело, пий вино щасливим серцем, бо Бог благословив уже твоє діло.

и пусть будут всегда белы одежды твои и не иссякнут благовония на голове твоей!

Хай завжди буде на тобі одежа світла, і олія хай не сходить з голови твоєї.

Наслаждайся жизнью3 с любимой женой во все дни мимолетной4 жизни твоей, которую даровал тебе Бог, во все твои мимолетные дни, потому что таков твой удел в жизни и трудах, какие вершишь ты под солнцем.

Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем, бо всі дні марноти твоєї — це твоя частка в житті й у твоїй праці, якою трудишся під сонцем.

Что под силу — то и делай руками своими, ибо в Шеоле,5 куда ты сойдешь, не будет уже ни трудов, ни разумения, ни познания, ни мудрости.

Усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо у Шеолі, куди простуєш, нема ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости.

И присмотрелся я к происходящему под солнцем: не быстрый побеждает в беге и не могучий — на войне, не мудрым достается хлеб, не сведущим — богатство и не знающим отдают предпочтение… Понял я, что у каждого есть дни удач и неудач,6

Знову зауважив я під сонцем, що не все швидкі бігають, хоробрі воюють, мудрі хліб їдять, розумні багатіють, а вчені осягають ласку, і що час недолі всіх їх спіткає.

и люди не ведают срока своего, попадая, словно рыбы, в злую сеть, словно птицы — в силок. Так и встречают смертные злой свой час, настигающий их внезапно.

Чоловік свого часу не знає: немов ті риби, що ловляться у вражий невід, або як птахи, що заплутуються в сильце, так само й люди потрапляють у знегоду, коли вона злетить на них зненацька.

И еще нечто мудрое наблюдал я под солнцем — оно показалось мне важным:

Бачив я ще й таку мудрість під сонцем, і вона мені великою здалася:

был некий городок, и жителей в нем было немного, и подступил под стены его могучий царь и обнес городок мощным осадным валом,

було собі якесь маленьке місто, і людей у ньому було мало. Прийшов під нього великий цар, обліг його і висипав вали високі проти нього.

но нашелся в нем мудрый бедняк и мудростью своей выручил7 осажденных… Но хоть бы кто в городе вспомнил про этого бедняка!..

Аж ось знайшовся в ньому чолов'яга, бідний, але мудрий; і мудрістю своєю врятував те місто, але ніхто і не згадав отого бідолахи.

И сказал я: мудрость лучше силы, но пренебрегают люди мудростью бедняка и не прислушиваются к его словам.

І я сказав: Мудрість ліпша, ніж сила, та, проте, мудрість бідного в погорді, і слів його не хочуть слухати.

Спокойные слова мудрого человека слышней, чем окрики начальника над глупцами,

Тихе слово мудрих варт більше, ніж крик ватажка дурнів.

мудрость надежнее оружия, но один грешник много доброго способен погубить!

Мудрість ліпша від військової зброї. Одна хиба нищить багато добра.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — LXX: всё (лишь) тщета.

2 [2] — Друг. чтение (с опорой на LXX): что доброму, то и злому, что чистому, то и нечистому.

9 [3] — Букв.: смотри на жизнь.

9 [4] — Или: тщетной, евр. хевле́ха; то же ниже в этом стихе.

10 [5] — Шеол — место пребывания мертвых.

11 [6] — Букв.: время и случай. Друг. возм. пер.: каждому свой срок и своя судьба.

15 [7] — Или: спас.

« 8 глава 10 глава »