Екклесиаст 9 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

И ко всему этому я устремлял сердце свое, всё исследовал: праведники и мудрые и все дела их — в руке Божьей, ни любви, ни ненависти своей человек не знает наперед.
 
Усё гэта сабраў я ў сэрцы маім, каб дэталёва асэнсаваць, што справядлівыя і мудрыя і іх учынкі — у руцэ Божай. Што любоў, а што нянавісць, — чалавек зусім не ведае: усё — перад ім.

Но всё для всех едино,1 и участь у всех одна: что праведнику, то и злодею; что доброму и чистому, то и нечистому;2 что жертвующему, то и жертвы не приносящему; что доброму, то и грешному; что клянущемуся, то и остерегающемуся клятвы.
 
Быццам бы для ўсіх — адна доля: для справядлівага і бязбожнага, для добрага і ліхога, для чыстага і нячыстага, для таго, хто складае ахвяры, і для таго, хто не складае. Быццам бы добры — такі ж, як грэшнік; як той, хто прысягае, — такі ж і той, хто баіцца прысягі.

Эта беда во всем, что творится под солнцем, ибо участь у всех одна: злом наполнены сердца людей, безумны сердца их при жизни, а после этого отходят они к умершим.
 
І гэта — найгоршае сярод усяго, што адбываецца пад сонцам, бо аднолькавая доля — для ўсіх; таму і сэрцы сыноў чалавечых напаўняюцца ліхам і неразумнасцю ў іх жыцці, і самыя апошнія іх [справы] — у мёртвых.

А покуда человек среди живых, есть надежда, ведь живой собаке лучше, чем мертвому льву.
 
Той, хто знаходзіцца між усімі жывымі, мае надзею: лепшы жывы сабака, чым здохлы леў.

Да, знают живые, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уж нет им воздаяния, потому что и память о них исчезла.
 
Тыя, якія жывуць, ведаюць, што памруць; мёртвыя ж нічога больш не даведаюцца, і не маюць больш [ніякай] заплаты, бо памяць аб іх аддадзена забыццю.

И любовь их, и ненависть, и ревность их — всё исчезло давно, и вовек непричастны они к тому, что творится под солнцем.
 
Таксама любоў іх, і нянавісць, і зайздрасць адначасова згінулі, і не маюць ужо яны ўдзелу ў гэтым свеце і ў дзеях, што адбываюцца пад сонцам.

Так что ступай, ешь с весельем хлеб свой, пей с легким сердцем свое вино, коль скоро угодны Богу труды твои,
 
Дык ідзі і ў радасці еж хлеб свой і пі з весялосцю віно сваё; бо ўжо даўно спадабаліся Богу ўчынкі твае.

и пусть будут всегда белы одежды твои и не иссякнут благовония на голове твоей!
 
Хай увесь час будуць белымі шаты твае, ды хай алеек з галавы тваёй не знікае!

Наслаждайся жизнью3 с любимой женой во все дни мимолетной4 жизни твоей, которую даровал тебе Бог, во все твои мимолетные дни, потому что таков твой удел в жизни и трудах, какие вершишь ты под солнцем.
 
Цешся жыццём з жонкаю, якую кахаеш, ва ўсе дні жыцця няўстойлівасці тваёй, якія дадзены табе пад сонцам на ўвесь час марнасці тваёй: бо гэта ёсць доля ў жыцці і працы тваёй, якою займаешся пад сонцам.

Что под силу — то и делай руками своими, ибо в Шеоле,5 куда ты сойдешь, не будет уже ни трудов, ни разумения, ни познания, ни мудрости.
 
Што толькі можа рабіць рука твая, выконвай несупынна, бо ў пекле, куды ты спяшаешся, не будзе ані працы, ані розуму, ані мудрасці, ані ведаў.

И присмотрелся я к происходящему под солнцем: не быстрый побеждает в беге и не могучий — на войне, не мудрым достается хлеб, не сведущим — богатство и не знающим отдают предпочтение… Понял я, что у каждого есть дни удач и неудач,6
 
Звярнуў я ўвагу на што іншае; і ўбачыў пад сонцам, што не шпаркім удаецца бег і не моцным — перамога ў баі, ані вучоным — багацце, ані мудрым — хлеб, ані разважлівым — ласка, але для ўсяго — час і нагода.

и люди не ведают срока своего, попадая, словно рыбы, в злую сеть, словно птицы — в силок. Так и встречают смертные злой свой час, настигающий их внезапно.
 
Акрамя гэтага, чалавек не ведае канца свайго, але як рыбы трапляюцца ў згубную сетку або як птушкі захопліваюцца ў сіло, так і людзі апаноўваюцца ліхім часам, калі ён нечакана для іх надыходзіць.

И еще нечто мудрое наблюдал я под солнцем — оно показалось мне важным:
 
Вось яшчэ якую ўбачыў я мудрасць пад сонцам і прызнаў яе найвышэйшай:

был некий городок, и жителей в нем было немного, и подступил под стены его могучий царь и обнес городок мощным осадным валом,
 
малы горад, і мужчын у ім няшмат; выступіў супраць яго вялікі цар, і зрабіў аблогу, і збудаваў навокал вялікія ўмацаванні.

но нашелся в нем мудрый бедняк и мудростью своей выручил7 осажденных… Но хоть бы кто в городе вспомнил про этого бедняка!..
 
Але знайшоўся ў ім чалавек бедны і мудры, і вызваліў горад мудрасцю сваёю; і ніхто потым не прыпомніў гэтага беднага чалавека.

И сказал я: мудрость лучше силы, но пренебрегают люди мудростью бедняка и не прислушиваются к его словам.
 
І я казаў, што мудрасць лепшая за сілу, але мудрасць беднага бывае ў пагардзе, і слоў яго не слухаюць.

Спокойные слова мудрого человека слышней, чем окрики начальника над глупцами,
 
Спакойныя словы мудрых выслухоўваюць лепш, чым крык начальнікаў сярод неразумных.

мудрость надежнее оружия, но один грешник много доброго способен погубить!
 
Лепшая мудрасць, чым зброя ваенная, але адзін, калі ўчыніў грэх, шмат добрага знішчае.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
2  [1] — LXX: всё (лишь) тщета.
2  [2] — Друг. чтение (с опорой на LXX): что доброму, то и злому, что чистому, то и нечистому.
9  [3] — Букв.: смотри на жизнь.
9  [4] — Или: тщетной, евр. хевле́ха; то же ниже в этом стихе.
10  [5] — Шеол — место пребывания мертвых.
11  [6] — Букв.: время и случай. Друг. возм. пер.: каждому свой срок и своя судьба.
15  [7] — Или: спас.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.