По Луке 23 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Тогда все, сколько их там было, встали и повели Иисуса к Пилату.

Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата.

Они стали обвинять Иисуса: «Нам известно, что Этот Человек подстрекает наш народ к возмущению!1 — говорили они. — Он запрещает платить налоги кесарю и даже называет Себя Христом,2 Царем!»

І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім».

Пилат спросил Его: «Ты и в самом деле — Царь иудейский?» « Да, ты сам говоришь это », — ответил ему Иисус.

Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

Тогда Пилат сказал первосвященникам и народу: «Никакой вины не нахожу я в Этом Человеке».

Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком».

Но они настаивали на своем и говорили, что Он учением Своим вызывает беспорядки в народе по всей Иудее, начал Он с Галилеи, а теперь и сюда пришел.

Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».

Пилат, услышав это, спросил: «Этот Человек — галилеянин?»

Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин.

И узнав, что Он из владений Ирода, отослал Его к Ироду, находившемуся в эти дни в Иерусалиме.

Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

Ирод же очень обрадовался, наконец-то увидев Иисуса, ведь он давно этого хотел, так как много слышал о Нем и надеялся увидеть, что Иисус совершит перед ним какое-нибудь чудо.3

Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом.

Он засыпал Его множеством вопросов, но Иисус ничего ему не ответил.

Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

А первосвященники и книжники, стоявшие рядом, неистово обвиняли Его.

При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.

Ирод со своими воинами унижал Его, насмехался над Ним, а затем, надев на Иисуса роскошную одежду, отослал Его к Пилату.

Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.

Ирод и Пилат, которые раньше были во вражде друг с другом, в этот день стали друзьями.

У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.

Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,

13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.

сказал им: «Вы привели ко мне Этого Человека как подстрекающего народ к неповиновению, но в вашем присутствии я разобрался во всём и не нашел Его виновным ни в одном из преступлений, в которых вы Его обвиняете.

Ирод также ничего не нашел, ведь он отослал Его к нам.4 Как видите, Этот Человек не сделал ничего, достойного смерти,

Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.

и потому после бичевания5 я отпущу Его».

Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».

[отсутствует]6

[Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ.] [82]

Но они все как один закричали: «Смерть Ему!7 Освободи нам Варавву!»

У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!»

(Варавва был брошен в тюрьму за поднятый в городе мятеж и за убийство.)

(Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)

Пилат вновь обратился к ним, желая освободить Иисуса.

Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.

Но они только кричали: «Распни! Распни Его!»

Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»

И в третий раз сказал им Пилат: «Какое же преступление8 совершил Этот Человек? Я не нашел в Нем никакой вины, достойной смерти. А потому, приказав высечь, отпущу Его».

І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

Но они не отступали. Требуя, чтобы Иисус был распят, они кричали изо всех сил и добились своего.9

23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.

Пилат решил выполнить их требование:

он освободил того, кто был брошен в тюрьму за мятеж и убийство, того, о ком они просили, а с Иисусом поступил так, как они хотели.

Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.

И когда они вели Его на казнь, то остановили некоего человека по имени Симон родом из Кирены, который возвращался в то время с поля, и возложили на него крест, чтобы он нес его за Иисусом.

Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.

Великое множество народа шло за Ним. И многие женщины рыдали, оплакивая Его.

Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.

Повернувшись к ним, Иисус сказал: «Не плачьте обо Мне, дочери иерусалимские! Плачьте о себе и о детях ваших,

Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.

потому что уже наступают дни, когда скажут: „Блаженны женщины бездетные, не рожавшие и грудью не кормившие!“10

Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”.

Тогда станут говорить горам: „Обрушьтесь на нас!“ и холмам: „Сокройте нас!“11

Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”

Ведь если с зеленеющим деревом так поступают, что же будет с сухим?»

Бо якщо таке трапитеметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?[83]»

На казнь вместе с Ним вели и еще двоих, преступников.

Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців.

И когда они пришли на место, называемое «Череп», там распяли Его и тех двух преступников: одного — справа, а другого — слева.

Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

[[Иисус же говорил: «Прости им, Отец, — не понимают они, что творят».]] Солдаты12 делили одежды Его между собой, бросая жребий.

Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». [84] Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.

И народ стоял и смотрел, а начальники их насмехались над Ним: «Других спасал, пусть теперь спасет Себя Самого, если Он Мессия Божий, Его Избранник».13

Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!»

И солдаты глумились над Ним. Подойдя, они подносили Ему кислое вино14

36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»

и говорили: «Если Ты — Царь иудейский, спаси Себя Самого!»

Над Ним была надпись:15 «ЭТОТ ЧЕЛОВЕК ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».

Один из висевших на кресте преступников злословил Его: «Разве Ты не Мессия? Так спаси Себя и нас заодно! »

І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»

Другой же, унимая его, говорил: «Бога ты не боишься! Ведь и сам ты приговорен к тому же.

Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.

Мы-то справедливо осуждены и получаем по заслугам. А Он ничего худого не сделал.

Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого».

Иисус, — сказал он, — вспомни обо мне, когда Ты придешь как Царь».16

І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».

И ответил ему Иисус: «Заверяю тебя сегодня17 будешь со Мной в раю».

Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».

Было около полудня, когда вдруг по всей земле наступила тьма, и так продолжалось до трех часов:18

Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години.

исчез солнечный свет.19 И внезапно завеса в Храме разорвалась посредине.

І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в Храмі розірвалася навпіл.

Иисус громко воскликнул: «В Твои руки, Отец, предаю дух Мой!»20 И с этими словами Он испустил дух.

Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух [85] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.

Когда центурион увидел всё, что произошло, он прославил Бога. «Действительно, Человек Этот был праведник», — сказал он.

Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік».

И толпы людей, собравшихся на это зрелище, увидев то, что произошло, возвращались в город в сильном смятении.21

Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому.[86]

А все те, кто знал Иисуса, в том числе и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, смотрели на всё это, стоя поодаль.

Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.

Среди членов Совета был человек по имени Иосиф, человек добрый и праведный,

50-51 Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту.

он не был согласен с тем, что решили сделать остальные члены Совета. Происходил он из иудейского города Аримафеи и был одним из тех, кто ожидал Царства Божия.

Придя к Пилату, Иосиф попросил тело Иисуса.

Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.

Сняв тело со креста, он обернул его льняным полотном и положил в гробницу, высеченную в скале, в которой еще никто не был похоронен.

Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.

Это было в пятницу, в день приготовления, перед началом субботы.22

Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота.

Женщины, вместе с Иисусом пришедшие из Галилеи, шли следом за Иосифом до самой гробницы и видели, как тело было положено в нее.

Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його.

Затем они вернулись в город и приготовили благоухающие масла и миро. Субботу же провели они в покое по заповеди.

Вони повернулися додому й приготували мирро й похощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: портит/отвращает народ наш.

2 [2] — Или: Мессией.

8 [3] — Букв.: знамение.

15 [4] — В некот. рукописях: я же отсылал Его к нему.

16 [5] — Или: наказав; то же в ст. 22.

17 [6] — Некот. рукописи добавляют: а ему и нужно было по случаю праздника, им (в угоду), отпустить на свободу одного узника.

18 [7] — Или: долой Его.

22 [8] — Букв.: зло.

23 [9] — Букв.: крик их (в некот. рукописях: их и первосвященников) превозмог.

29 [10] — Букв.: утробы не рожавшие и сосцы не питавшие.

30 [11] — Ос 10:8.

34 [12] — Букв.: они.

35 [13] — Или: если Он Мессия/Христос, Избранник Божий.

36 [14] — Или: винный уксус — обычный напиток солдат.

38 [15] — В некот. рукописях: надпись, написанная буквами греческими, и римскими, и еврейскими.

42 [16] — Или: когда Ты придешь в Свое Царство.

43 [17] — Букв.: истинно тебе говорю сегодня. Оригинальный греч. текст не имел ни разделения между словами, ни знаков препинания. В зависимости от смысла, который видят в этом предложении комментаторы и переводчики, наречие «сегодня», стоящее в оригинале между выражениями «истинно тебе говорю» и «со Мной будешь», лингвистически может относиться и к тому, и к другому выражению.

44 [18] — Букв.: было около часа шестого… и (продолжалась) до часа девятого.

45 [19] — Или: солнце затмилось.

46 [20] — Пс 31 (30):6.

48 [21] — Букв.: били себя в грудь.

54 [22] — Букв.: и был день приготовления, и суббота восходила/начиналась. Днем приготовления назывался день подготовки к субботе.

« 22 глава 24 глава »