По Луке 18 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Затем Иисус рассказал им следующую притчу, желая показать, что им нужно постоянно молиться и духом не падать:

Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

«В одном городе был судья, который и Бога не боялся, и людей не стыдился.

Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

В том же городе жила одна вдова, и она постоянно приходила к нему и просила: „Защити меня от обидчика1 моего!“

У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

Он долго отказывался, но потом сказал самому себе: „Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,

4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

но эта вдова не оставляет меня в покое. Заступлюсь за нее, чтобы она больше не приходила и не досаждала мне“».2

И сказал Господь: «Послушайте, что говорит этот нечестивый судья!

І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

Так неужели Бог не защитит тех, кого Он избрал, тех, кто взывает к Нему день и ночь? И станет ли Он медлить?3

То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

Говорю вам, Он защитит их вскоре. Но когда придет Сын Человеческий, найдет ли Он веру на земле?»

Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

А тем, кто был уверен в своей праведности и свысока глядел на всех остальных, Иисус рассказал такую притчу:

Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

«Два человека зашли в Храм помолиться: один — фарисей, а другой — сборщик налогов.

«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

Фарисей, встав впереди, молился про себя так: „Боже, благодарю тебя, что я не такой, как остальные люди — грабители, мошенники,4 прелюбодеи, да и не такой, как этот сборщик налогов:

Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

пощусь два раза в неделю, отдаю десятую часть всего, что приобретаю“.

Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

А сборщик налогов, стоя поодаль, не смел даже глаз поднять к небу и бил себя в грудь, говоря: „Боже, прости мне, грешнику, вину мою!“5

А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

Говорю вам, что он, а не фарисей, вернулся домой оправданным в глазах Божьих, ибо всякий, возвышающий себя, унижен будет, а принижающий себя6 — будет возвышен».

Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Приносили к Нему и маленьких детей, чтобы Он благословлял их.7 Увидев это, ученики стали прогонять8 этих людей.

Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.

Но Иисус, подозвав детей, сказал: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они.

Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет в него».

Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

Один из начальников спросил Его: «Учитель добрый, что я должен делать, чтобы получить жизнь вечную?»

Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

Иисус спросил его: «Почему ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.

Ты знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца своего и мать?»9

Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.

Тот ответил: «Всему этому я следую от юности своей ».

А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.

Услышав это, Иисус сказал ему: «Тебе остается лишь одно. Продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небесах, а затем приходи и следуй за Мной».

Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

Но он, услышав эти слова, сильно опечалился, потому что был очень богат.

Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.

Увидев, [что он опечалился], Иисус сказал: «Как трудно людям, живущим в достатке, войти в Царство Божие!

Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!

Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».

Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

«Кто же тогда может спастись?» — спросили слушавшие Иисуса.

Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»

Он же ответил: «Людям невозможное Богу возможно».

Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».

Петр же сказал: «Ты знаешь, мы оставили всё свое и за Тобой последовали».

Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

На это Он ответил им: «Поверьте Мне, нет никого, кто, оставив дом, жену, братьев, родителей или детей ради Царства Божьего,

29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

не получил бы теперь, в это время, во много раз больше, а в веке грядущем — вечную жизнь».

Подозвав к Себе Двенадцать, Иисус сказал им: «Вот, мы подходим к Иерусалиму, и всё, что написано пророками о Сыне Человеческом, сбудется,

Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

ибо отдадут10 Его в руки язычников и будут насмехаться над Ним и оскорблять Его, будет Он оплеван

Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

и подвергнут бичеванию, после чего убьют Его, но на третий день Он воскреснет».

Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Ученики же ничего из этого не поняли. Смысл сказанного остался сокрыт от них: не могли они понять того, о чем говорил Он им.

Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Когда Он подходил к Иерихону, у дороги сидел какой-то слепой, прося подаяния.

Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.

Услышав, что мимо проходит много людей, он спросил о происходящем.

Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

Ему ответили, что Иисус Назарянин идет.

І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

Тогда он закричал: «Иисус, Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Шедшие впереди бранили его и заставляли молчать, но он кричал еще громче: «Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Иисус остановился и велел привести его к Себе. И когда тот пришел, Иисус спросил его:

Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:

«Что ты хочешь? Что сделать для тебя?» Слепой ответил: «Господи, мне бы только видеть!»

«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

И сказал ему Иисус: «Пусть откроются глаза твои! Вера твоя исцелила11 тебя».

Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».

И слепой тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. Увидев это, весь народ воздал хвалу Богу.

І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Или: помоги мне добиться прав своих в тяжбе с обидчиком (букв.: противником) моим.

5 [2] — Или: чтобы, в конце концов, она не пришла и не выцарапала мне глаза (друг. возм. пер.: не подбила мне глаз).

7 [3] — Или: даже если будет медлить (со Своей помощью) им.

11 [4] — Или: нечестивые.

13 [5] — Букв.: будь милостив ко мне…

14 [6] — Или: смиряющий/умаляющий себя.

15 [7] — Или: возлагал на них руки.

15 [8] — Или: выговаривать.

20 [9] — Исх 20:12−16.

32 [10] — Или: предадут.

42 [11] — Или: спасла.

« 17 глава 19 глава »