От Луки 18 глава

От Луки
Слово Жизни → Сучасний переклад

Желая показать ученикам, что следует всегда молиться и не унывать, Иисус рассказал им такую притчу.

Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

— В одном городе был судья, который не боялся Бога и не стыдился людей.

Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

В том же городе жила вдова, которая постоянно ходила к нему и умоляла: "Защити меня от моего противника".

У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

Некоторое время судья ей отказывал, но в конце концов решил: "Пусть я Бога не боюсь и с людьми не считаюсь,

4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

но так как эта вдова постоянно надоедает мне, то я разрешу ее тяжбу, иначе она замучит меня своими просьбами".

И Господь сказал: — Слышите, что сказал несправедливый судья?

І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

Так неужели Бог не защитит своих избранных, которые взывают к Нему день и ночь? Неужели Он будет медлить с помощью?

То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

Говорю вам: Он без промедления защитит их. Но когда Сын Человеческий придет, то найдет ли Он веру на земле?

Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

Тем, кто уверен в собственной праведности и с презрением смотрит на других, Иисус рассказал такую притчу:

Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

— Два человека пришли в храм помолиться. Один из них был фарисей, а другой — сборщик податей.

«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

Фарисей, встав отдельно от других, молился так: "Боже, благодарю Тебя, что я не такой, как другие люди: воры, мошенники, развратники или как этот сборщик податей.

Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

Я пощусь два раза в неделю и даю десятину со всякого дохода".

Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

А сборщик податей, стоя вдали, не смел даже глаз к небу поднять, но бил себя в грудь и говорил: "Боже, будь милостив ко мне, грешнику".

А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

Говорю вам, что этот человек пошел домой более оправданным перед Богом, чем первый. Потому что каждый, возвышающий себя, будет унижен, и каждый унижающий себя будет возвышен.

Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

К Иисусу приносили маленьких детей, чтобы Он прикоснулся к ним. Когда ученики это увидели, то стали запрещать им.

Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.

Но Иисус подозвал к себе детей и сказал: — Пусть дети приходят ко Мне, не запрещайте им, потому что Царство Бога принадлежит таким, как они.

Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

Говорю вам истину: тот, кто не примет Божье Царство, как ребенок, не войдет в него.

Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

Один начальник спросил Его: — Добрый Учитель, что мне делать, чтобы наследовать вечную жизнь?

Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

— Почему ты называешь Меня добрым? — спросил Иисус. — Никто не добр, кроме одного Бога.

Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.

Ты знаешь заповеди: "Не нарушай супружеской верности", "Не убивай", "Не кради", "Не давай ложных свидетельств", "Чти своего отца и мать"...

Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.

— Все это я соблюдаю еще с юности, — ответил тот.

А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.

Услышав это, Иисус сказал ему: — Одного тебе не хватает. Продай все, что у тебя есть, и раздай деньги нищим, и тогда у тебя будет сокровище на небе. Потом приходи и следуй за Мной.

Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

Когда начальник услышал это, он опечалился, потому что был очень богат.

Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.

Иисус посмотрел на него и сказал: — Как трудно богатому войти в Божье Царство!

Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!

Верблюду легче пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Божье Царство.

Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

Те, кто это слышал, спросили: — Кто же тогда вообще может быть спасен?

Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»

Иисус ответил: — Невозможное человеку возможно Богу.

Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».

Тогда Петр сказал: — Вот, мы оставили все, что у нас было, и пошли за Тобой!

Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

Иисус сказал им: — Говорю вам правду, каждый, кто оставил дом, или жену, или братьев, или родителей, или детей ради Божьего Царства,

29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

получит во много раз больше в этом веке, а в веке будущем — вечную жизнь.

Иисус отвел двенадцать учеников в сторону и сказал им: — Вот, мы сейчас идем в Иерусалим, и там исполнится все, написанное пророками о Сыне Человеческом.

Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

Он будет отдан язычникам, те будут насмехаться над Ним, унижать Его, плевать в Него,

Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

бить и в конце концов убьют. Но на третий день Он воскреснет.

Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Ученики ничего из этого не поняли, все, что Он сказал, было для них закрыто, и они не догадывались, что Он имел в виду.

Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Когда Иисус подходил к Иерихону, у дороги сидел слепой и просил милостыню.

Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.

Услышав, что мимо идет толпа, он спросил, что происходит.

Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

— Идет Иисус из Назарета, — сказали ему.

І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

Тогда слепой закричал: — Иисус, Сын Давида! Сжалься надо мной!

І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Те, что шли впереди, стали говорить, чтобы он замолчал, но слепой кричал еще громче: — Сын Давида, сжалься надо мной!

Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Иисус остановился и велел, чтобы этого человека подвели к Нему. Когда тот подошел, Иисус спросил его:

Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:

— Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя? — Господи, я хочу снова видеть, — ответил слепой.

«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

Иисус сказал ему: — Прозри! Твоя вера исцелила тебя! —

Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».

И к человеку сразу же вернулось зрение. Он пошел за Иисусом, славя Бога. И весь народ, увидев это, восхвалял Бога.

І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.

« 17 глава 19 глава »