От Луки 18 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать,

Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

говоря: в одном городе был судья, который Бога не боялся и людей не стыдился.

Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

В том же городе была одна вдова, и она, приходя к нему, говорила: «защити меня от соперника моего».

У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

Но он долгое время не хотел. А после сказал сам в себе: «хотя я и Бога не боюсь и людей не стыжусь,

4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

но, как эта вдова не даёт мне покоя, защищу её, чтобы она не приходила больше докучать мне».

И сказал Господь: слышите, что говорит судья неправедный?

І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?

То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

сказываю вам, что подаст им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдёт ли веру на земле?

Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других, следующую притчу:

Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой мытарь.

«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

Фарисей, став, молился сам в себе так: «Боже! благодарю Тебя, что я не таков, как прочие люди, грабители, обидчики, прелюбодеи, или как этот мытарь:

Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

пощусь два раза в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю».

Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

Мытарь же, стоя вдали, не смел даже поднять глаз на небо; но, ударяя себя в грудь, говорил: «Боже! будь милостив ко мне, грешнику!»

А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

Сказываю вам, что сей пошёл оправданным в дом свой более, нежели тот: ибо всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится.

Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Приносили к Нему и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же, видя то, возбраняли им.

Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.

Но Иисус, подозвав их, сказал: пустите детей приходить ко Мне и не возбраняйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.

Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдёт в него.

Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

И спросил Его некто из начальствующих: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную?

Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;

Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.

знаешь заповеди: «не прелюбодействуй», «не убивай», «не кради», «не лжесвидетельствуй», «почитай отца твоего и матерь твою».

Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.

Он же сказал: всё это сохранил я от юности моей.

А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.

Услышав это, Иисус сказал ему: ещё одного недостаёт тебе: всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.

Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

Он же, услышав сие, опечалился, потому что был очень богат.

Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.

Иисус, видя, что он опечалился, сказал: как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!

Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!

ибо удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие.

Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

Слышавшие сие сказали: кто же может спастись?

Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»

Но Он сказал: невозможное человекам возможно Богу.

Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».

Пётр же сказал: вот, мы оставили всё и последовали за Тобою.

Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

Он сказал им: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или родителей, или братьев, или сестёр, или жену, или детей для Царствия Божия,

29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

и не получил бы гораздо более в сие время, и в век будущий жизни вечной.

Отозвав же двенадцать учеников Своих, сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и совершится всё, написанное через пророков о Сыне Человеческом,

Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

ибо предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и оскорбят Его, и оплюют Его,

Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

и будут бить, и убьют Его: и в третий день воскреснет.

Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Но они ничего из этого не поняли; слова сии были для них сокровенны, и они не разумели сказанного.

Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Когда же подходил Он к Иерихону, один слепой сидел у дороги, прося милостыни,

Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.

и, услышав, что мимо него проходит народ, спросил: что это такое?

Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

Ему сказали, что Иисус Назорей идёт.

І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

Тогда он закричал: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня.

І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Шедшие впереди заставляли его молчать; но он ещё громче кричал: Сын Давидов! помилуй меня.

Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Иисус, остановившись, велел привести его к Себе: и, когда тот подошёл к Нему, спросил его:

Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:

чего ты хочешь от Меня? Он сказал: Господи! чтобы мне прозреть.

«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

Иисус сказал ему: прозри! вера твоя спасла тебя.

Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».

И он тотчас прозрел и пошёл за Ним, славя Бога; и весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.

І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.

« 17 глава 19 глава »