От Луки 18 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать,

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

говоря: в одном городе был судья, который Бога не боялся и людей не стыдился.

говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

В том же городе была одна вдова, и она, приходя к нему, говорила: «защити меня от соперника моего».

У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

Но он долгое время не хотел. А после сказал сам в себе: «хотя я и Бога не боюсь и людей не стыжусь,

Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

но, как эта вдова не даёт мне покоя, защищу её, чтобы она не приходила больше докучать мне».

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

И сказал Господь: слышите, что говорит судья неправедный?

І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?

А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

сказываю вам, что подаст им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдёт ли веру на земле?

Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других, следующую притчу:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой мытарь.

„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

Фарисей, став, молился сам в себе так: «Боже! благодарю Тебя, что я не таков, как прочие люди, грабители, обидчики, прелюбодеи, или как этот мытарь:

Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

пощусь два раза в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю».

Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

Мытарь же, стоя вдали, не смел даже поднять глаз на небо; но, ударяя себя в грудь, говорил: «Боже! будь милостив ко мне, грешнику!»

А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

Сказываю вам, что сей пошёл оправданным в дом свой более, нежели тот: ибо всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится.

Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

Приносили к Нему и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же, видя то, возбраняли им.

До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Но Иисус, подозвав их, сказал: пустите детей приходить ко Мне и не возбраняйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.

А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдёт в него.

Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

И спросил Его некто из начальствующих: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную?

І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;

Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

знаешь заповеди: «не прелюбодействуй», «не убивай», «не кради», «не лжесвидетельствуй», «почитай отца твоего и матерь твою».

Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

Он же сказал: всё это сохранил я от юности моей.

А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

Услышав это, Иисус сказал ему: ещё одного недостаёт тебе: всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

Он же, услышав сие, опечалился, потому что был очень богат.

А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

Иисус, видя, что он опечалился, сказал: как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

ибо удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие.

Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

Слышавшие сие сказали: кто же может спастись?

Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

Но Он сказал: невозможное человекам возможно Богу.

А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

Пётр же сказал: вот, мы оставили всё и последовали за Тобою.

І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

Он сказал им: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или родителей, или братьев, или сестёр, или жену, или детей для Царствия Божия,

А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

и не получил бы гораздо более в сие время, и в век будущий жизни вечной.

і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

Отозвав же двенадцать учеников Своих, сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и совершится всё, написанное через пророков о Сыне Человеческом,

І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

ибо предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и оскорбят Его, и оплюют Его,

Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

и будут бить, и убьют Его: и в третий день воскреснет.

і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

Но они ничего из этого не поняли; слова сии были для них сокровенны, и они не разумели сказанного.

Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

Когда же подходил Он к Иерихону, один слепой сидел у дороги, прося милостыни,

І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

и, услышав, что мимо него проходит народ, спросил: что это такое?

А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

Ему сказали, что Иисус Назорей идёт.

А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

Тогда он закричал: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня.

І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

Шедшие впереди заставляли его молчать; но он ещё громче кричал: Сын Давидов! помилуй меня.

А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

Иисус, остановившись, велел привести его к Себе: и, когда тот подошёл к Нему, спросил его:

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

чего ты хочешь от Меня? Он сказал: Господи! чтобы мне прозреть.

„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

Иисус сказал ему: прозри! вера твоя спасла тебя.

Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

И он тотчас прозрел и пошёл за Ним, славя Бога; и весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.

І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

« 17 глава 19 глава »