По Луке 18 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Затем Иисус рассказал ученикам притчу о том, что они должны постоянно молиться и не терять надежды.

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

Он сказал: — В одном городе жил судья, который Бога не чтил и с людьми не считался.

говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

И жила там вдова, которая ходила к нему и просила рассудить её тяжбу с противником.

У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

Долго он отказывался ей помочь, но однажды подумал: «Хоть я Бога не чту и с людьми не считаюсь,

Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

ладно уж, чтобы эта вдова мне больше не докучала, рассмотрю её дело, не то она меня замучит вконец».

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

И Господь прибавил: — Слышали, что сказал несправедливый судья?

І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

Так неужели Бог не рассудит Своих избранников, которые денно и нощно взывают к Нему? Неужели Он затянет их дело?

А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

Говорю вам, Он быстро рассудит их. Но когда Сын Человеческий придёт на землю, найдёт ли Он здесь веру?

Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

А тем, кто считал себя праведником и свысока смотрел на других, Иисус рассказал такую притчу:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

— Два человека пришли в Храм помолиться, один — фарисей, а другой — откупщик.

„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

Фарисей встал в стороне и молился так: «Благодарю тебя, Боже, за то, что я не похож на других — на всех этих грабителей, злодеев, развратников или на таких откупщиков, как этот.

Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

Я соблюдаю пост дважды в неделю и плачу десятину со всех доходов».

Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

А откупщик, стоявший вдали от него, не смел даже глаз возвести к небу. Он лишь ударял себя в грудь, восклицая: «Боже, смилуйся надо мной, грешным!»

А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

Так вот, говорю вам, именно он вернется домой оправданным перед Богом, ибо каждый возвышающий себя будет унижен, а унижающий себя будет возвышен.

Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

К нему приносили и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним, и ученики, видя это, пытались этому помешать.

До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Тогда Иисус подозвал детей и сказал: — Пусть дети приходят ко Мне. Не препятствуйте им, ибо Царство Божье — для таких, как они.

А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

Говорю вам истину: кто не примет Царство Божье так, как ребенок, тот не войдёт туда.

Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

Один начальник спросил Иисуса: — Добрый учитель, как мне обрести вечную жизнь?

І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

Иисус сказал: — Не называй меня добрым. Добр один только Бог.

Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

Ты знаешь заповеди: «Не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца и мать».

Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

Тот сказал: — Эти заповеди я соблюдаю с детства.

А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

Услышав это, Иисус добавил: — Тогда тебе осталось одно. Продай всё, что имеешь, и раздай деньги беднякам, и взамен ты обретёшь на небе сокровище. А потом приходи и следуй за Мной.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

Услышав такое, тот глубоко огорчился, потому что был очень богат.

А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

Иисус взглянул на него и сказал: — Как трудно богатому войти в Царство Божье!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому человеку войти в Царство Божье.

Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

Те, кто слышал это, спросили Его: — Кто же тогда может спастись?

Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

Он ответил: — Что невозможно людям, то возможно для Бога.

А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

Петр сказал: — Мы всё оставили и пошли за Тобой.

І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

Иисус сказал им: — Говорю вам истину: всякий, кто ради Царства Божьего отказался от дома или жены, братьев или сестер, родителей или детей,

А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

тот во много раз больше получит уже в этом веке, а в веке грядущем — вечную жизнь.

і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

Отозвав в сторону Двенадцать, Он сказал им: — Теперь мы пойдем в Иерусалим, где исполнится всё написанное пророками о Сыне Человеческом.

І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

Его выдадут иноверцам, над Ним будут глумиться, Его будут оскорблять и оплёвывать,

Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

Его бичуют и казнят, а на третий день Он воскреснет.

і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

Но ученики ничего не поняли. Смысл Его слов был сокрыт от них, они не знали, о чём Он говорит.

Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

Иисус подходил к Иерихону, а у дороги сидел, прося милостыню, слепой.

І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

Услышав шум идущей толпы, он спросил, что происходит.

А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

Ему объяснили, что идет Иисус Назаретянин.

А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

Тогда он вскричал: — Иисус, сын Давида, смилуйся надо мной!

І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

Идущие в голове толпы велели ему замолкнуть, но он закричал ещё громче: — Сын Давида, смилуйся надо мной!

А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

Остановившись, Иисус велел подвести его и, когда тот приблизился, спросил:

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

— Чего ты от Меня хочешь? Тот ответил: — Хочу быть зрячим, Господин мой.

„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

Иисус сказал: — Taк будь же зрячим! Вера исцелила тебя.

Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

Тотчас глаза слепого открылись и он пошел вслед за Иисусом, восхваляя Бога, а весь народ, видя это, также восхвалил Бога.

І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

« 17 глава 19 глава »