По Луке 17 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Иисус сказал ученикам: — Человеку выпадают случаи оступиться, но горе тому, кто толкает человека на это!

І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!

Лучше быть ему брошенным в море с камнем на шее, чем склонить одного из этих меньших к греху.

Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!

Так что остерегайтесь!Если брат твой грешит, упрекни его, и если он раскается, его надо простить.

Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.

Даже если он обидит тебя семь раз за день и семь раз вернётся со словами «прости меня», — прости ему.

І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“

Апостолы попросили Господа: — Прибавь нам веры!

І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“

Он ответил: — Будь у вас веры с горчичное зернышко, вы могли бы приказать этой шелковице прямо с корнями перенестись в море и она бы исполнила ваш приказ.

А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

Кто из вас, имея раба, который пашет или пасет овец, скажет ему, когда тот вернется с поля: «Скорее садись есть!»

Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

Наоборот, хозяин скажет ему: «Приготовь мне поесть, подпояшься и прислуживай мне, а после можешь поесть сам».

Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

Едва ли хозяин будет благодарить раба за то, что тот выполнил его приказ.

Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

Так и вы, исполнив то, что вам было приказано, скажите: «Мы недостойные рабы. Мы лишь выполнили то, что были обязаны выполнить».

Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

Направляясь в Иерусалим, Он проходил по Самарии и Галилее.

І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

В какой-то деревне встретились ему десять прокаженных. Стоя на должном расстоянии,

І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

они закричали: — Иисус, учитель, смилуйся над нами!

І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

Взглянув на них, Он сказал: — Идите, пусть вас осмотрят священники. И по дороге они вдруг очистились от проказы.

І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

Один из них, увидев, что исцелён, пошел обратно, громко вознося хвалу Богу.

Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

Со словами благодарности он пал в ноги Иисусу; это был самаритянин.

І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

Иисус спросил: — Разве не все десять больных исцелились? Где же остальные девять?

Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

Неужели кроме этого инородца никто не вернулся, чтобы воздать хвалу Богу?

Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

А самаритянину Он сказал: — Вставай и иди. Вера спасла тебя.

І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

На вопрос фарисеев, когда придет Царство Божье, Он ответил: — Царство Божье придёт незаметно.

А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

Про него не скажут «оно здесь» или «оно там». Царство Божье — внутри вас.

і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

Он сказал ученикам: — Придет время, когда вы захотите увидеть хотя бы один из дней Сына Человеческого, но не увидите.

І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

Вам будут говорить «Он там» или «Он здесь», но не спешите туда бежать.

І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

Ибо как молния, что, сверкнув, озаряет все небо от края до края, таким будет Сын Человеческий в день Его прихода.

Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

Но сначала Ему предстоит много страдать и быть отвергнутым этим поколением.

А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

Что было при Ное, то будет и при Сыне Человеческом.

І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

Тогда все ели, пили, женились и выходили замуж, пока Ной не вошел в ковчег и не настал потоп, их всех истребивший.

їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

Так было и при Лоте: люди ели и пили, покупали и продавали, сажали и строили,

Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

но когда Лот покинул Содом, их истребил огонь с серой, излившийся с неба.

того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

Так будет и в день, когда явится Сын Человеческий.

Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

В тот день находящийся на крыше своего дома пусть не спускается вниз за вещами, находящийся в поле пусть не возвращается назад.

Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

Помните о жене Лота!

пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!

Кто хочет сохранить свою жизнь, тот потеряет её, а кто потеряет её, тот будет жив.

Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

Говорю вам, в ту ночь из двоих, спящих в одной постели, один будет взят, а другой оставлен.

Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

Из двух женщин, вместе мелющих зерно, одну возьмут, а другую оставят.

Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

Ученики спросили: — Где это будет, Господин наш? Он ответил: — Где труп, там и стервятники соберутся.

І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.

« 16 глава 18 глава »