По Луке 11 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Однажды, после того как Иисус закончил молитву, один из учеников попросил Его: — Господин наш, обучи нас молитве, как обучил своих учеников Иоанн.

І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

Он сказал: — Когда молитесь, говорите: Отец! Да будет свято имя Твое, да настанет Царство Твое.

Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Дай нам хлеб на каждый день.

Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

И прости нас, как и мы прощаем других. И не испытывай нас.

І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

Затем Он сказал: — Допустим, у тебя есть друг. И вот, придя к нему ночью, ты говоришь: «Друг, одолжи мне три хлеба.

І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

Ко мне издалека приехал знакомый, и мне нечем его угостить».

бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

А тот, не выходя из дому, отвечает: «Оставь меня в покое. Дверь уже заперта, дети со мной в постели. Не могу я сейчас ничего тебе дать».

А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

Но, говорю вам, даже если он не хочет ради дружбы встать и вынести хлеба, все же, уступая настойчивым просьбам, он даст просителю сколько нужно.

Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

Поэтому говорю вам: просите — и вам будет дано, ищите — и вы найдете, стучите — и вам откроют,

І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

ибо всякий, кто просит, — получает, и кто ищет — находит, и тому, кто стучит в дверь, откроют.

Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

Способен ли хоть один из вас дать сыну змею, если он просит рыбы,

І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

или дать скорпиона, если он просит яйцо?

Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

Если даже вы, будучи злыми, умеете давать хорошее своим детям, то тем более ваш Небесный Отец даст Духа Святого тем, кто просит у Него!

Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

Однажды Иисус изгонял немого демона, и когда демон вышел, то немой, к изумлению присутствующих, заговорил.

Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

Но некоторые сказали: «Он изгоняет демонов силой их властителя Беэл-Зевула».

А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

Другие, испытывая Его, требовали от Него знамения с неба.

А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

Иисус, разгадав их мысли, сказал: — Царство, где началась распря, будет разорено. Дом, где началась распря, падет.

Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

Если Сатана разделился — ведь вы говорите, что Я изгоняю демонов силой Беэл-Зевула, — то как может устоять его царство?

А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

Если я изгоняю демонов силой Беэл-Зевула, то чьей силой изгоняют их ваши люди? Пусть они сами вас осудят.

Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

Но если Я изгоняю демонов перстом Божьим, то значит, Царство Божье пришло к вам.

А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

Когда сильный и вооруженный человек охраняет свой дом, его добро в безопасности.

Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

Но если его одолеет более сильный, то он отберет оружие, на которое тот полагался, и захватит его добро.

Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

Кто не со Мной, тот против Меня, и кто не собирает со Мной, тот расточает.

Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

Злой дух, покинув человека, бродит в пустыне и ищет покоя — и, не найдя, говорит себе: «Вернусь-ка я в дом, из которого вышел».

Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

Возвратясь, он находит этот дом подметенным и прибранным.

А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

Тогда он приводит семерых ещё более злых духов, и те, войдя в человека, поселяются в нем, и человеку становится еще хуже, чем прежде.

Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

Когда Он говорил это, женщина из толпы воскликнула: — Благословенна мать, которая родила Тебя и вскормила!

І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

Он ответил: — Благословенны те, кто слышит слово Божье и исполняет его.

А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

Толпа росла на глазах, и Он сказал: — Порочно это поколение! Они ищут чудес, но не будет дано им чудес, кроме чуда Ионы.

А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

Как Иона был чудом для Ниневии, так Сын Человеческий будет чудом для них.

Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

Южная царица предстанет пред ними на суде, чтобы вынести им приговор, ибо она от края земли пришла ради Соломоновой мудрости, а здесь — Тот, кто больше Соломона.

Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

Жители Ниневии предстанут пред ними на суде, чтобы вынести им приговор, ибо они, услышав призыв Ионы, раскаялись, а здесь — Тот, кто больше Ионы.

Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

Никто не зажигает светильник, чтобы спрятать его в чулан или накрыть горшком. Напротив, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

Твой глаз — это светильник тела. Если глаз у тебя здоров, то и тело будет пронизано светом. Но если глаз у тебя болен, то и тело будет наполнено тьмою.

Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

Берегитесь же, чтобы свет, наполняющий вас, не сделался тьмою!

Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

Если тело ваше наполнится светом и ни одна его часть не останется темной, оно будет таким светлым, как если бы в нём сиял светильник.

Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

Когда Иисус кончил говорить, один фарисей пригласил Его к обеду. Он пришел и возлёг за обеденный стол.

Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

Видя, что Он не совершил омовения перед едой, фарисей удивился.

Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

Но Господь сказал ему: — Вы, фарисеи, моете чаши и блюда снаружи, а внутри у вас сплошная алчность и подлость.

Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

Глупцы! Неужели не один и тот же Создатель у внешнего и у внутреннего?

Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

Делитесь своим добром с бедняками, и тогда всё у вас будет чистым.

Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

Горе вам, фарисеи! Вы отдаете Богу десятину с мяты, руты и иных огородных растений, а справедливость и любовь к Богу забыли. Но именно это важнее всего, хотя и о том не следует забывать.

Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

Горе вам, фарисеи! Вы любите почетные места в синагогах и приветствия на площадях.

Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

Горе вам! Вы — как необозначенные могилы, по которым люди ходят, не подозревая о них.

Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

На это один из законников заметил: — Учитель! Такими словами ты и нас задеваешь.

Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

Иисус откликнулся: — Горе и вам, законники! Вы взваливаете на людей непосильную ношу, а сами и пальцем к ней не прикоснетесь.

А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

Горе вам! Вы воздвигаете гробницы пророкам, которых убили ваши предки.

Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

Тем самым вы одобряете дела отцов: те убивали пророков, а вы строите им гробницы.

Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

Недаром Бог в мудрости Своей сказал: «Я пошлю к ним пророков и апостолов, которых они станут убивать и преследовать».

Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

И взыщется с этого поколения за кровь всех пророков, пролитую с сотворения мира,

щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

от крови Авеля до крови Захарии, убитого между алтарем и святилищем. Да, говорю вам, с этого поколения взыщется за всё!

від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

Горе вам, законники! Вы, забрав себе ключ от знания, и сами не вошли, и других не пустили.

Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

После того как Он ушёл оттуда, фарисеи и законники стали противодействовать Ему. Они досаждали Ему вопросами,

А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —

надеясь поймать Его на слове.

вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).

« 10 глава 12 глава »