По Луке 15 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Откупщики и грешники постоянно теснились вокруг Него, желая Его послушать.

Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

Но фарисеи и книжники роптали: «Он общается с грешниками и даже ест с ними вместе».

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

Иисус рассказал им такую притчу:

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

— Кто из вас, потеряв из сотни овец одну, не бросит девяносто девять остальных в пустыне, чтобы искать пропавшую, пока не отыщет ее?

„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

Отыскав, он обрадуется, взвалит ее на плечи,

А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

вернётся домой и, созвав друзей и соседей, скажет им: «Разделите со мною радость, ибо я отыскал заблудившуюся овечку!»

І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

Так и на небе, говорю вам, будут больше рады одному раскаявшемуся грешнику, чем девяноста девяти праведникам, которым нет нужды в покаянии.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

Какая хозяйка, потеряв из десяти драхм одну, не зажжет светильник и не станет, подметая пол, тщательно искать ее, пока не отыщет?

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

Отыскав, она созовет подруг и соседок и скажет им: «Разделите со мною радость, ибо я нашла пропавшую драхму!»

А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

Так и у ангелов Божьих, говорю вам, бывает радость и об одном раскаявшемся грешнике.

Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

А ещё Он сказал: — У одного человека было двое сыновей.

І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

Младший однажды попросил: «Отец, выдели мне мою долю наследства». И тот поделил состояние между ними.

І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

Вскоре младший сын, собрав пожитки, отправился в дальние края и там промотал наследство, живя беспутно.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

А когда он всё прокутил, случился в той местности сильный голод, и тогда он узнал нужду.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

Он нанялся батраком к одному местному жителю, и тот послал его пасти свиней.

І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

И он был бы рад вволю наесться хотя бы стручков, которые шли на корм свиньям, но ему не давали ничего.

I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

Наконец, опомнившись, он сказал себе: «Сколько батраков в доме отца моего едят досыта, а я здесь умираю от голода.

Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

Вот встану, пойду к отцу и скажу: «Отец, виноват я пред Небом и пред тобою

Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

и больше недостоин зваться твоим сыном. Возьми меня к себе в батраки».

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

И, встав, он пошел к своему отцу. ещё издали отец увидел его и, охваченный жалостью, побежал навстречу, бросился ему на шею и расцеловал его.

І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

И сын сказал ему, «Отец, виноват я пред Небом и пред тобою, и больше недостоин зваться твоим сыном».

І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

А отец сказал слугам: «Живо несите самую лучшую одежду и оденьте его, наденьте ему перстень и обувь.

А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

Зарежьте откормленного теленка, устроим праздник,

Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

ибо сын мой был мертв, но вернулся к жизни, пропал, но теперь нашелся». И начался пир.

бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

А старший сын работал в поле. Возвращаясь домой, он услышал музыку с пением

А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

и, подозвав слугу, спросил, что это значит.

І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

Тот ответил: «Твой брат вернулся, и отец заколол откормленного теленка, радуясь, что сын жив и невредим».

А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

Разгневался старший брат и отказался войти в дом. Тогда отец вышел и стал упрашивать его.

І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

Но он ответил отцу: «Уже столько лет я служу тебе, как раб, и ни разу не ослушался твоего приказа, но ты ни разу не дал мне даже козленка для пирушки с друзьями.

А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

А когда вернулся этот твой сын, спустивши все деньги на непотребных девок, ты зарезал для него откормленного теленка!»

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

Отец сказал: «Сынок, ты ведь всегда со мной, и все моё принадлежит тебе.

І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

А без веселья и пира как обойтись теперь? Ведь брат твой был мертв, а теперь снова жив, пропал, а сейчас нашелся».

Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

« 14 глава 16 глава »