По Луке 18 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Затем Иисус рассказал ученикам притчу о том, что они должны постоянно молиться и не терять надежды.

Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.

Он сказал: — В одном городе жил судья, который Бога не чтил и с людьми не считался.

І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.

И жила там вдова, которая ходила к нему и просила рассудить её тяжбу с противником.

Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!

Долго он отказывался ей помочь, но однажды подумал: «Хоть я Бога не чту и с людьми не считаюсь,

І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,

ладно уж, чтобы эта вдова мне больше не докучала, рассмотрю её дело, не то она меня замучит вконец».

але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”

И Господь прибавил: — Слышали, что сказал несправедливый судья?

Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!

Так неужели Бог не рассудит Своих избранников, которые денно и нощно взывают к Нему? Неужели Он затянет их дело?

А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?

Говорю вам, Он быстро рассудит их. Но когда Сын Человеческий придёт на землю, найдёт ли Он здесь веру?

Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”

А тем, кто считал себя праведником и свысока смотрел на других, Иисус рассказал такую притчу:

Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:

— Два человека пришли в Храм помолиться, один — фарисей, а другой — откупщик.

“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.

Фарисей встал в стороне и молился так: «Благодарю тебя, Боже, за то, что я не похож на других — на всех этих грабителей, злодеев, развратников или на таких откупщиков, как этот.

Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.

Я соблюдаю пост дважды в неделю и плачу десятину со всех доходов».

Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

А откупщик, стоявший вдали от него, не смел даже глаз возвести к небу. Он лишь ударял себя в грудь, восклицая: «Боже, смилуйся надо мной, грешным!»

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!

Так вот, говорю вам, именно он вернется домой оправданным перед Богом, ибо каждый возвышающий себя будет унижен, а унижающий себя будет возвышен.

Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.”

К нему приносили и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним, и ученики, видя это, пытались этому помешать.

Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.

Тогда Иисус подозвал детей и сказал: — Пусть дети приходят ко Мне. Не препятствуйте им, ибо Царство Божье — для таких, как они.

Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

Говорю вам истину: кто не примет Царство Божье так, как ребенок, тот не войдёт туда.

Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”

Один начальник спросил Иисуса: — Добрый учитель, как мне обрести вечную жизнь?

Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”

Иисус сказал: — Не называй меня добрым. Добр один только Бог.

А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.

Ты знаешь заповеди: «Не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца и мать».

Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”

Тот сказал: — Эти заповеди я соблюдаю с детства.

Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”

Услышав это, Иисус добавил: — Тогда тебе осталось одно. Продай всё, что имеешь, и раздай деньги беднякам, и взамен ты обретёшь на небе сокровище. А потом приходи и следуй за Мной.

Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”

Услышав такое, тот глубоко огорчился, потому что был очень богат.

Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.

Иисус взглянул на него и сказал: — Как трудно богатому войти в Царство Божье!

Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!

Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому человеку войти в Царство Божье.

Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”

Те, кто слышал это, спросили Его: — Кто же тогда может спастись?

А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”

Он ответил: — Что невозможно людям, то возможно для Бога.

Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”

Петр сказал: — Мы всё оставили и пошли за Тобой.

Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”

Иисус сказал им: — Говорю вам истину: всякий, кто ради Царства Божьего отказался от дома или жены, братьев или сестер, родителей или детей,

Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,

тот во много раз больше получит уже в этом веке, а в веке грядущем — вечную жизнь.

і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”

Отозвав в сторону Двенадцать, Он сказал им: — Теперь мы пойдем в Иерусалим, где исполнится всё написанное пророками о Сыне Человеческом.

І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.

Его выдадут иноверцам, над Ним будут глумиться, Его будут оскорблять и оплёвывать,

Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,

Его бичуют и казнят, а на третий день Он воскреснет.

і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”

Но ученики ничего не поняли. Смысл Его слов был сокрыт от них, они не знали, о чём Он говорит.

Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.

Иисус подходил к Иерихону, а у дороги сидел, прося милостыню, слепой.

І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.

Услышав шум идущей толпы, он спросил, что происходит.

Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.

Ему объяснили, что идет Иисус Назаретянин.

Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.

Тогда он вскричал: — Иисус, сын Давида, смилуйся надо мной!

І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Идущие в голове толпы велели ему замолкнуть, но он закричал ещё громче: — Сын Давида, смилуйся надо мной!

Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Остановившись, Иисус велел подвести его и, когда тот приблизился, спросил:

Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:

— Чего ты от Меня хочешь? Тот ответил: — Хочу быть зрячим, Господин мой.

“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, — сказав той, — “щоб я прозрів!”

Иисус сказал: — Taк будь же зрячим! Вера исцелила тебя.

Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”

Тотчас глаза слепого открылись и он пошел вслед за Иисусом, восхваляя Бога, а весь народ, видя это, также восхвалил Бога.

І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.

« 17 глава 19 глава »