2е Коринфянам 1 глава

2е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Павел, апостол Иисуса Христа по воле Бога, и Тимофей, наш брат, церкви Бога, находящейся в Коринфе, со всеми святыми, которые есть во всей Ахаии:

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

милость вам и мир от Бога, нашего Отца и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец нашего Господа Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Который утешает нас во всяком нашем страдании, чтобы и мы могли утешать тех, кто находится в любом страдании, тем утешением, которым нас самих утешает Бог.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Потому что, как Христовы страдания пребывают в изобилии в нас, так и наше утешение изобилует через Христа.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

А если мы страдаем, то это ради вашего утешения и спасения; и если мы утешаемся, то — ради вашего утешения, которое совершается в стойком перенесении тех же страданий, какие переносим и мы;

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

и наша надежда о вас имеет твердое основание, зная, чтоучаствуя в наших страданиях, вы также участвуете и в нашем утешении.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Ибо мы не хотим оставить вас в неведении, собратья, о нашей скорби, которая постигла нас в Азии, что мы были обременены чрезмерно, сверх силы, так что мы даже не надеялись остаться в живых;

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

более того, мы имели приговор к смерти в себе самих, для того чтобы мы полагались не на самих себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых,

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Который и избавил нас от столь огромной смертельной опасности, и избавит нас, Тот, на Кого мы возложили нашу надежду. И Он и еще избавит нас,

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

при вашем содействии в помощи нам через ваши молитвы, чтобы благодарение могло быть воздано многими людьми за нас, за дарованную нам благосклонность по молитвам многих.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Ведь наша гордая уверенность такова: свидетельство совести нашей, что в святости и богоугодной искренности, не в плотской мудрости, но в благодати Божьей мы вели себя в этом мире, и особенно — по отношению к вам.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

И ведь мы ничего еще не пишем вам, кроме того, что вы читаете и постигаете, и я надеюсь, вы постигнете до конца;

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

как вы отчасти уже и постигли нас, что мы — повод для вашей гордости, равно как и вы — для нашей, в день Господа нашего Иисуса.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

И в этой убежденности я намеревался прийти сначала к вам, чтобы вы могли во второй раз получить благословение;

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

то есть, пройти через ваши места в Македонию, и снова из Македонии прийти к вам; а вы бы препроводили меня в Иудею.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Поэтому, разве я проявлял нерешительность, когда намеревался поступить так? Или то, что я имею целью, я по плоти намереваюсь, так чтобы у меня было «да, да» и «нет, нет» одновременно?

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Но, как верен Бог, так и слово наше к вам не есть «да» и «нет».

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Ибо Сын Божий, Христос Иисус, Который проповедан среди вас нами — мною и Силуаном и Тимофеем — не был «да» и «нет», но было «да» в Нем.

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Ведь сколько есть обетований Божьих, в Нем они — «да»; потому через Него и наше «аминь» — к славе Божьей, через нас.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Тот же, Кто утверждает нас с вами во Христе и помазал нас, есть Бог,

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Который также запечатлел нас и дал нам Духа в сердца наши как залог.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Я же призываю Бога в свидетели на мою душу, что, чтобы пощадить вас, я не приходил снова в Коринф.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Не потому, что мы господствуем над вашей верой, но что мы сотрудники ваши для радости вашей: ведь в своей вере вы стоите твердо.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »