2 Corinthians 1 глава

2 Corinthians
Darby Bible Translation → Переклад Хоменка

Paul, apostle of Jesus Christ by God's will, and the brother Timotheus, to the assembly of God which is in Corinth, with all the saints who are in the whole of Achaia.

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Grace to you, and peace from God our Father, and [the] Lord Jesus Christ.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Blessed [be] the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassions, and God of all encouragement;

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

who encourages us in all our tribulation, that we may be able to encourage those who are in any tribulation whatever, through the encouragement with which we ourselves are encouraged of God.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Because, even as the sufferings of the Christ abound towards us, so through the Christ does our encouragement also abound.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

But whether we are in tribulation, [it is] for your encouragement and salvation, wrought in the endurance of the same sufferings which we also suffer,

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

(and our hope for you [is] sure;) or whether we are encouraged, [it is] for your encouragement and salvation: knowing that as ye are partakers of the sufferings, so also of the encouragement.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

For we do not wish you to be ignorant, brethren, as to our tribulation which happened [to us] in Asia, that we were excessively pressed beyond [our] power, so as to despair even of living.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

But we ourselves had the sentence of death in ourselves, that we should not have our trust in ourselves, but in God who raises the dead;

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

who has delivered us from so great a death, and does deliver; in whom we confide that he will also yet deliver;

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

ye also labouring together by supplication for us that the gift towards us, through means of many persons, may be the subject of the thanksgiving of many for us.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

For our boasting is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and sincerity before God, (not in fleshly wisdom but in God's grace,) we have had our conversation in the world, and more abundantly towards you.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

For we do not write other things to you but what ye well know and recognise; and I hope that ye will recognise to the end,

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

even as also ye have recognised us in part, that we are your boast, even as ye [are] ours in the day of the Lord Jesus.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

And with this confidence I purposed to come to you previously, that ye might have a second favour;

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

and to pass through to Macedonia by you, and again from Macedonia to come to you, and to be set forward by you to Judaea.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Having therefore this purpose, did I then use lightness? Or what I purpose, do I purpose according to flesh, that there should be with me yea yea, and nay nay?

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Now God [is] faithful, that our word to you is not yea and nay.

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

For the Son of God, Jesus Christ, he who has been preached by us among you (by me and Silvanus and Timotheus), did not become yea and nay, but yea is in him.

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

For whatever promises of God [there are], in him is the yea, and in him the amen, for glory to God by us.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Now he that establishes us with you in Christ, and has anointed us, [is] God,

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

who also has sealed us, and given the earnest of the Spirit in our hearts.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

But I call God to witness upon my soul that to spare you I have not yet come to Corinth.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Not that we rule over your faith, but are fellow-workmen of your joy: for by faith ye stand.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »