2 Corinthians 1 глава

2 Corinthians
Darby Bible Translation → Переклад Огієнка

Paul, apostle of Jesus Christ by God's will, and the brother Timotheus, to the assembly of God which is in Corinth, with all the saints who are in the whole of Achaia.

Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

Grace to you, and peace from God our Father, and [the] Lord Jesus Christ.

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Blessed [be] the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassions, and God of all encouragement;

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

who encourages us in all our tribulation, that we may be able to encourage those who are in any tribulation whatever, through the encouragement with which we ourselves are encouraged of God.

що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

Because, even as the sufferings of the Christ abound towards us, so through the Christ does our encouragement also abound.

Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

But whether we are in tribulation, [it is] for your encouragement and salvation, wrought in the endurance of the same sufferings which we also suffer,

Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

(and our hope for you [is] sure;) or whether we are encouraged, [it is] for your encouragement and salvation: knowing that as ye are partakers of the sufferings, so also of the encouragement.

А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

For we do not wish you to be ignorant, brethren, as to our tribulation which happened [to us] in Asia, that we were excessively pressed beyond [our] power, so as to despair even of living.

Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

But we ourselves had the sentence of death in ourselves, that we should not have our trust in ourselves, but in God who raises the dead;

Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

who has delivered us from so great a death, and does deliver; in whom we confide that he will also yet deliver;

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

ye also labouring together by supplication for us that the gift towards us, through means of many persons, may be the subject of the thanksgiving of many for us.

як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

For our boasting is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and sincerity before God, (not in fleshly wisdom but in God's grace,) we have had our conversation in the world, and more abundantly towards you.

Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

For we do not write other things to you but what ye well know and recognise; and I hope that ye will recognise to the end,

Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

even as also ye have recognised us in part, that we are your boast, even as ye [are] ours in the day of the Lord Jesus.

як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

And with this confidence I purposed to come to you previously, that ye might have a second favour;

І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

and to pass through to Macedonia by you, and again from Macedonia to come to you, and to be set forward by you to Judaea.

і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

Having therefore this purpose, did I then use lightness? Or what I purpose, do I purpose according to flesh, that there should be with me yea yea, and nay nay?

Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

Now God [is] faithful, that our word to you is not yea and nay.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

For the Son of God, Jesus Christ, he who has been preached by us among you (by me and Silvanus and Timotheus), did not become yea and nay, but yea is in him.

Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

For whatever promises of God [there are], in him is the yea, and in him the amen, for glory to God by us.

Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

Now he that establishes us with you in Christ, and has anointed us, [is] God,

А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

who also has sealed us, and given the earnest of the Spirit in our hearts.

Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

But I call God to witness upon my soul that to spare you I have not yet come to Corinth.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

Not that we rule over your faith, but are fellow-workmen of your joy: for by faith ye stand.

не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

« 16 глава 2 глава »