2 Corinthians 1 глава

2 Corinthians
Darby Bible Translation → Українська Біблія. Турконяк

Paul, apostle of Jesus Christ by God's will, and the brother Timotheus, to the assembly of God which is in Corinth, with all the saints who are in the whole of Achaia.

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

Grace to you, and peace from God our Father, and [the] Lord Jesus Christ.

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Blessed [be] the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassions, and God of all encouragement;

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

who encourages us in all our tribulation, that we may be able to encourage those who are in any tribulation whatever, through the encouragement with which we ourselves are encouraged of God.

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

Because, even as the sufferings of the Christ abound towards us, so through the Christ does our encouragement also abound.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

But whether we are in tribulation, [it is] for your encouragement and salvation, wrought in the endurance of the same sufferings which we also suffer,

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

(and our hope for you [is] sure;) or whether we are encouraged, [it is] for your encouragement and salvation: knowing that as ye are partakers of the sufferings, so also of the encouragement.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

For we do not wish you to be ignorant, brethren, as to our tribulation which happened [to us] in Asia, that we were excessively pressed beyond [our] power, so as to despair even of living.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

But we ourselves had the sentence of death in ourselves, that we should not have our trust in ourselves, but in God who raises the dead;

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

who has delivered us from so great a death, and does deliver; in whom we confide that he will also yet deliver;

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

ye also labouring together by supplication for us that the gift towards us, through means of many persons, may be the subject of the thanksgiving of many for us.

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

For our boasting is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and sincerity before God, (not in fleshly wisdom but in God's grace,) we have had our conversation in the world, and more abundantly towards you.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

For we do not write other things to you but what ye well know and recognise; and I hope that ye will recognise to the end,

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

even as also ye have recognised us in part, that we are your boast, even as ye [are] ours in the day of the Lord Jesus.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

And with this confidence I purposed to come to you previously, that ye might have a second favour;

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

and to pass through to Macedonia by you, and again from Macedonia to come to you, and to be set forward by you to Judaea.

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Having therefore this purpose, did I then use lightness? Or what I purpose, do I purpose according to flesh, that there should be with me yea yea, and nay nay?

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Now God [is] faithful, that our word to you is not yea and nay.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

For the Son of God, Jesus Christ, he who has been preached by us among you (by me and Silvanus and Timotheus), did not become yea and nay, but yea is in him.

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

For whatever promises of God [there are], in him is the yea, and in him the amen, for glory to God by us.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Now he that establishes us with you in Christ, and has anointed us, [is] God,

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

who also has sealed us, and given the earnest of the Spirit in our hearts.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

But I call God to witness upon my soul that to spare you I have not yet come to Corinth.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Not that we rule over your faith, but are fellow-workmen of your joy: for by faith ye stand.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

« 16 глава 2 глава »