2 Коринфянам 1 глава

Второе послание Коринфянам
Cовременный перевод WBTC → Українська Біблія. Турконяк

От Павла, волей Божьей Апостола Христа Иисуса, и брата нашего Тимофея к церкви Божьей, что в Коринфе, и ко всем людям Божьим по всей Ахаии.

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

Мир вам и благодать от Бога, Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Слава Богу, Отцу Господа нашего Иисуса Христа, милостивому Отцу и Богу, Источнику всяческого утешения!

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Он утешает нас во всех наших горестях, чтобы мы могли утешить тех, кто в скорби, тем утешением, которое Бог дал нам.

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

Ибо мы разделяем страдания Христовы, а вы через Христа разделяете страдания наши.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

И если мы скорбим, то это ради вашего утешения и спасения. И если мы утешены, то это ради вашего утешения, которое помогает вам терпеть страдания, переносимые и нами.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

И тверда надежда наша на вас, ибо знаем, что если вы разделяете наши страдания, то и наше утешение вы также разделяете.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

Братья, мы хотим, чтобы вы знали о том, что претерпели мы в Азии. Мы измучены были выше сил, так что даже не чаяли остаться в живых.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Да, в глубине души мы чувствовали, что вынесен нам смертный приговор, но так случилось только ради того, чтобы мы не доверяли самим себе, а верили только Богу, воскрешающему мёртвых.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Он спас нас от страшной угрозы смерти, спасает нас и сейчас. Мы связали с Ним свои надежды, и Он будет спасать нас и впредь,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

если вы поможете нам вашими молитвами, чтобы у многих повод был возблагодарить за нас — за то, что Бог послал нам милость Свою, вняв молитвам множества людей.

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

Ибо вот чем гордимся: мы можем сказать с чистой совестью, что вели себя в мире, и особенно по отношению к вам, с простотой и искренностью, от Бога идущей, и не по мирской мудрости, а по благодати Божьей.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

И потому мы не пишем вам ничего, чего бы вы не могли прочесть и понять. И я уверен, что вы поймёте нас до конца, как уже поняли частью, и осознаете, что можете гордиться нами,

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

как мы будем гордиться вами в день возвращения Господа Иисуса.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

И будучи уверен в этом, я решил прийти к вам первым, чтобы обрели вы двойную благодать.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

Я намеревался посетить вас на пути в Македонию, а потом и на обратном пути из Македонии, чтобы вы снарядили меня в путешествие в Иудею.

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Когда я принимал такое решение, то разве сделал это по легкомыслию? Или вы думаете, что я обдумываю намерения по-мирски, как бы говоря: "Да, да!" и "Нет, нет!" в одно и то же время?

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Но Бог верен, и Он свидетель тому, что мы никогда не скажем вам "Да" и "Нет" в одно и то же время.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Ибо Сын Божий Иисус Христос, о котором мы проповедовали вам (Силуан, Тимофей и я), не был "Да" и "Нет" в одно и то же время. Напротив, через Него было сказано последнее "Да".

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Ибо сколько обещаний ни даст Бог, во Христе всегда будет "Да" на все из них. Вот почему через Христа произносим мы "Аминь" славе Божьей.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Бог — Тот, Кто сделал так, что мы и вы с нами вместе принадлежим Христу, помазал нас на это

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

и отметил нас печатью Своею, хранимой в наших сердцах в залог того, что Он даст нам обещанное.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Призываю Бога во свидетели на душу мою, что вернулся в Коринф не потому, что хотел пощадить вас.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Это не значит, что мы пытаемся направлять вашу веру, ибо вы тверды в вере, а означает, наоборот, что мы соратники вашей радости.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

« 16 глава 2 глава »