2 Коринфянам 1 глава

Второе послание Коринфянам
Cовременный перевод WBTC → Переклад Хоменка

От Павла, волей Божьей Апостола Христа Иисуса, и брата нашего Тимофея к церкви Божьей, что в Коринфе, и ко всем людям Божьим по всей Ахаии.

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Мир вам и благодать от Бога, Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Слава Богу, Отцу Господа нашего Иисуса Христа, милостивому Отцу и Богу, Источнику всяческого утешения!

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Он утешает нас во всех наших горестях, чтобы мы могли утешить тех, кто в скорби, тем утешением, которое Бог дал нам.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Ибо мы разделяем страдания Христовы, а вы через Христа разделяете страдания наши.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

И если мы скорбим, то это ради вашего утешения и спасения. И если мы утешены, то это ради вашего утешения, которое помогает вам терпеть страдания, переносимые и нами.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

И тверда надежда наша на вас, ибо знаем, что если вы разделяете наши страдания, то и наше утешение вы также разделяете.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Братья, мы хотим, чтобы вы знали о том, что претерпели мы в Азии. Мы измучены были выше сил, так что даже не чаяли остаться в живых.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Да, в глубине души мы чувствовали, что вынесен нам смертный приговор, но так случилось только ради того, чтобы мы не доверяли самим себе, а верили только Богу, воскрешающему мёртвых.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Он спас нас от страшной угрозы смерти, спасает нас и сейчас. Мы связали с Ним свои надежды, и Он будет спасать нас и впредь,

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

если вы поможете нам вашими молитвами, чтобы у многих повод был возблагодарить за нас — за то, что Бог послал нам милость Свою, вняв молитвам множества людей.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Ибо вот чем гордимся: мы можем сказать с чистой совестью, что вели себя в мире, и особенно по отношению к вам, с простотой и искренностью, от Бога идущей, и не по мирской мудрости, а по благодати Божьей.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

И потому мы не пишем вам ничего, чего бы вы не могли прочесть и понять. И я уверен, что вы поймёте нас до конца, как уже поняли частью, и осознаете, что можете гордиться нами,

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

как мы будем гордиться вами в день возвращения Господа Иисуса.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

И будучи уверен в этом, я решил прийти к вам первым, чтобы обрели вы двойную благодать.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

Я намеревался посетить вас на пути в Македонию, а потом и на обратном пути из Македонии, чтобы вы снарядили меня в путешествие в Иудею.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Когда я принимал такое решение, то разве сделал это по легкомыслию? Или вы думаете, что я обдумываю намерения по-мирски, как бы говоря: "Да, да!" и "Нет, нет!" в одно и то же время?

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Но Бог верен, и Он свидетель тому, что мы никогда не скажем вам "Да" и "Нет" в одно и то же время.

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Ибо Сын Божий Иисус Христос, о котором мы проповедовали вам (Силуан, Тимофей и я), не был "Да" и "Нет" в одно и то же время. Напротив, через Него было сказано последнее "Да".

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Ибо сколько обещаний ни даст Бог, во Христе всегда будет "Да" на все из них. Вот почему через Христа произносим мы "Аминь" славе Божьей.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Бог — Тот, Кто сделал так, что мы и вы с нами вместе принадлежим Христу, помазал нас на это

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

и отметил нас печатью Своею, хранимой в наших сердцах в залог того, что Он даст нам обещанное.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Призываю Бога во свидетели на душу мою, что вернулся в Коринф не потому, что хотел пощадить вас.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Это не значит, что мы пытаемся направлять вашу веру, ибо вы тверды в вере, а означает, наоборот, что мы соратники вашей радости.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »