2 Corinthians 1 глава

2 Corinthians
New American Standard Bible → Переклад Хоменка

Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, To the church of God which is at Corinth with all the saints who are throughout Achaia:

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and God of all comfort,

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

who comforts us in all our affliction so that we will be able to comfort those who are in any affliction with the comfort with which we ourselves are comforted by God.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

For just as the sufferings of Christ are ours in abundance, so also our comfort is abundant through Christ.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

But if we are afflicted, it is for your comfort and salvation; or if we are comforted, it is for your comfort, which is effective in the patient enduring of the same sufferings which we also suffer;

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

and our hope for you is firmly grounded, knowing that as you are sharers of our sufferings, so also you are sharers of our comfort.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

For we do not want you to be unaware, brethren, of our affliction which came to us in Asia, that we were burdened excessively, beyond our strength, so that we despaired even of life;

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

indeed, we had the sentence of death within ourselves so that we would not trust in ourselves, but in God who raises the dead;

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

who delivered us from so great a peril of death, and will deliver us, He on whom we have set our hope. And He will yet deliver us,

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

you also joining in helping us through your prayers, so that thanks may be given by many persons on our behalf for the favor bestowed on us through the prayers of many.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

For our proud confidence is this: the testimony of our conscience, that in holiness and godly sincerity, not in fleshly wisdom but in the grace of God, we have conducted ourselves in the world, and especially toward you.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

For we write nothing else to you than what you read and understand, and I hope you will understand until the end;

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

just as you also partially did understand us, that we are your reason to be proud as you also are ours, in the day of our Lord Jesus.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

In this confidence I intended at first to come to you, so that you might twice receive a blessing;

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

that is, to pass your way into Macedonia, and again from Macedonia to come to you, and by you to be helped on my journey to Judea.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Therefore, I was not vacillating when I intended to do this, was I? Or what I purpose, do I purpose according to the flesh, so that with me there will be yes, yes and no, no at the same time?

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

But as God is faithful, our word to you is not yes and no.

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

For the Son of God, Christ Jesus, who was preached among you by us — by me and Silvanus and Timothy — was not yes and no, but is yes in Him.

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

For as many as are the promises of God, in Him they are yes; therefore also through Him is our Amen to the glory of God through us.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Now He who establishes us with you in Christ and anointed us is God,

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

who also sealed us and gave us the Spirit in our hearts as a pledge.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

But I call God as witness to my soul, that to spare you I did not come again to Corinth.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Not that we lord it over your faith, but are workers with you for your joy; for in your faith you are standing firm.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »