2 Коринфянам 1 глава

Второе послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Павел, волею Божиею Апостол Иисуса Христа, и Тимофей брат — церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми по всей Ахаии:

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех же страданий, какие и мы терпим.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Ибо мы не хотим оставить вас, братия, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Но сами в себе имели приговор к смерти, для того, чтобы надеяться не на самих себя, но на Бога, воскрешающего мёртвых,

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Который и избавил нас от столь близкой смерти, и избавляет, и на Которого надеемся, что и ещё избавит,

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашею похвалою, равно и вы нашею, в день Господа нашего Иисуса Христа.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

И в этой уверенности я намеревался прийти к вам ранее, чтобы вы вторично получили благодать,

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять прийти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Имея такое намерение, легкомысленно ли я поступил? Или, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то «да, да», то «нет, нет»?

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Верен Бог, что слово наше к вам не было то «да», то «нет».

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у вас нами, мною и Силуаном и Тимофеем, не был «да» и «нет»; но в Нём было «да», —

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

ибо все обетования Божии в Нём «да», и в Нём «аминь», — в славу Божию, через нас.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас есть Бог,

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Бога призываю во свидетели на душу мою, что, щадя вас, я доселе не приходил в Коринф,

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

не потому, будто мы берём власть над верою вашею; но мы споспешествуем радости вашей: ибо верою вы тверды.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »