Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Павел, раб Иисуса Христа, призванный Апостол, избранный к благовестию Божию,

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

которое Бог прежде обещал через пророков Своих, в святых писаниях,

яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

о Сыне Своём, Который родился от семени Давидова по плоти

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

и открылся Сыном Божиим в силе, по духу святыни, через воскресение из мёртвых, о Иисусе Христе, Господе нашем,

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

через Которого мы получили благодать и апостольство, чтобы во имя Его покорять вере все народы,

через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

между которыми находитесь и вы, призванные Иисусом Христом, —

між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

всем находящимся в Риме возлюбленным Божиим, призванным святым: благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, что вера ваша возвещается во всём мире.

Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

Свидетель мне Бог, Которому служу духом моим в благовествовании Сына Его, что непрестанно воспоминаю о вас,

Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

всегда прося в молитвах моих, чтобы воля Божия когда-нибудь благопоспешила мне прийти к вам,

і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

ибо я весьма желаю увидеть вас, чтобы преподать вам некое дарование духовное к утверждению вашему,

бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

то есть утешиться с вами верою общею, вашею и моею.

тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

Не хочу, братия, оставить вас в неведении, что я многократно намеревался прийти к вам (но встречал препятствия даже доныне), чтобы иметь некий плод и у вас, как и у прочих народов.

Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

Я должен и Еллинам и варварам, мудрецам и невеждам.

Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

Итак, что до меня, я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме.

тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

Ибо я не стыжусь благовествования Христова, потому что оно есть сила Божия ко спасению всякому верующему, во-первых, Иудею, потом и Еллину.

Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

В нём открывается правда Божия от веры в веру, как написано: «праведный верою жив будет».

справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду человеков, подавляющих истину неправдою.

Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Ибо, что можно знать о Боге, явно для них, потому что Бог явил им.

тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы, так что они безответны.

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

Но как они, познав Бога, не прославили Его, как Бога, и не возблагодарили, но осуетились в умствованиях своих, и омрачилось несмысленное их сердце;

Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

называя себя мудрыми, обезумели,

Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

и славу нетленного Бога изменили в образ, подобный тленному человеку, и птицам, и четвероногим, и пресмыкающимся, —

і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

то и предал их Бог в похотях сердец их нечистоте, так что они сквернили сами свои тела.

Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

Они заменили истину Божию ложью, и поклонялись, и служили твари вместо Творца, Который благословен вовеки, аминь.

Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

Потому предал их Бог постыдным страстям: женщины их заменили естественное употребление противоестественным;

За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

подобно и мужчины, оставив естественное употребление женского пола, разжигались похотью друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за своё заблуждение.

так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

И как они не заботились иметь Бога в разуме, то предал их Бог превратному уму — делать непотребства,

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

так что они исполнены всякой неправды, блуда, лукавства, корыстолюбия, злобы, исполнены зависти, убийства, распрей, обмана, злонравия,

вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

злоречивы, клеветники, богоненавистники, обидчики, самохвалы, горды, изобретательны на зло, непослушны родителям,

вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

безрассудны, вероломны, нелюбовны, непримиримы, немилостивы.

нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

Они знают праведный суд Божий, что делающие такие дела достойны смерти; однако не только их делают, но и делающих одобряют.

Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

« 1 глава 2 глава »