Римлянам 10 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Братия! желание моего сердца и молитва к Богу об Израиле во спасение.

Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.

Ибо свидетельствую им, что имеют ревность по Боге, но не по рассуждению.

Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.

Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией,

Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.

потому что конец закона — Христос, к праведности всякого верующего.

Бо мета закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує.

Моисей пишет о праведности от закона: «исполнивший его человек жив будет им».

Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»

А праведность от веры так говорит: «не говори в сердце твоём: кто взойдёт на небо?», то есть Христа свести.

А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» — тобто: Христа звести додолу;

Или: «кто сойдёт в бездну?», то есть Христа из мёртвых возвести.

або: «Хто зійде в безодню?» — тобто: щоб вивести Христа з мертвих.

Но что говорит Писание? «Близко к тебе слово, в устах твоих и в сердце твоём», то есть слово веры, которое проповедуем.

Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.

Ибо если устами твоими будешь исповедывать Иисуса Господом и сердцем твоим веровать, что Бог воскресил Его из мёртвых, то спасёшься,

Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,

потому что сердцем веруют к праведности, а устами исповедуют ко спасению.

бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

Ибо Писание говорит: «всякий, верующий в Него, не постыдится».

Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»

Здесь нет различия между Иудеем и Еллином, потому что один Господь у всех, богатый для всех, призывающих Его.

Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;

Ибо «всякий, кто призовёт имя Господне, спасётся».

бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.»

Но как призывать Того, в Кого не уверовали? как веровать в Того, о Ком не слыхали? как слышать без проповедующего?

Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?

И как проповедовать, если не будут посланы? как написано: «как прекрасны ноги благовествующих мир, благовествующих благое!»

І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»

Но не все послушались благовествования. Ибо Исаия говорит: «Господи! кто поверил слышанному от нас?»

Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»

Итак, вера — от слышания, а слышание — от слова Божия.

Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.

Но спрашиваю: разве они не слышали? Напротив, «по всей земле прошёл голос их, и до пределов вселенной слова их».

Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж — «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

Ещё спрашиваю: разве Израиль не знал? Но первый Моисей говорит: «Я возбужу в вас ревность не народом, раздражу вас народом несмысленным».

І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»

А Исаия смело говорит: «Меня нашли не искавшие Меня; Я открылся не вопрошавшим о Мне».

А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.»

Об Израиле же говорит: «целый день Я простирал руки Мои к народу непослушному и упорному».

До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»