2-е Коринфянам 1 глава

Второе послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Павел, Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Тимофей — Божьей церкви в Коринфе, всему святому народу повсюду в Ахайе:

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа — Отец милосердный, Бог заступник.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Он заступается за нас во всех наших бедах, чтобы и нам за тех, кто в беде, заступиться, предоставить им защиту, которая у нас самих от Бога.

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

С возрастанием тяжести наших страданий ради Христа растет и заступничество Христа.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

Мы свои беды терпим ради вашего спокойствия, вашего спасения. Нам дается защита, и с ней мы идем к вам, чтобы заступиться и помочь вам перенести страдания, претерпеваемые и нами.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

Наша надежда на вас основательна, потому что и страдания, и заступничество у нас с вами общие. Это мы помним.

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Не хотим умолчать, братья, о прискорбном случае, постигшем нас в Азии, когда справиться с бедой было сверх наших сил и мы уже не чаяли остаться в живых.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Но смертный приговор для того и маячил перед нами, чтобы мы полагались не на самих себя, а только на Бога, воскрешающего мертвых.

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

Он нас от верной смерти избавил и избавляет. Надеемся, что и еще избавит.

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

Об этом сотворите молитву. Пусть будет много молитв. Благодарите за милость, дарованную нам по ходатайству множества уст.

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Отрадно сознавать, что наша совесть не расходится с тем, как мы жили в мире и, конечно, у вас. Нами руководила не мудрость из головы, а Божья благодать, простота и чистая Божья искренность.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Я ничего такого не пишу, что могло бы при чтении оказаться выше вашего понимания. Надеюсь, что вы всё поймете.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

Да вы для начала уже и поняли, что в День Господа нашего Иисуса мы — ваша заслуга, как и вы — наша.

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

С этими мыслями я намеревался прийти сначала к вам, чтобы смог повториться ваш счастливый случай,

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

И от вас идти далее в Македонию, затем из Македонии снова к вам. И тогда вы проводили бы меня в Иудею.

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

Может показаться, что я вас обманул. Или принимал решение на авось. Нет, я не из тех, кто говорит одно, а думает другое.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Видит Бог, наше обещание не было таким: не то да, не то нет.

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Мы, то есть я, Сильван и Тимофей, возвещали у вас Сына Божьего Иисуса Христа, а у Него никогда не было этого «да-нет», только «да».

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Сколько бы ни было обетований Божьих, все они по сути Христа — да. Через Него и от нас Богу во славу Божью — аминь!

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Наш с вами союз с Христом утверждает Бог. Он и помазал нас.

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Он наложил на нас печать собственности и сообщил нашим сердцам уверениe Духа.

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Бога призываю в свидетели моей души, что щадил вас, не торопясь до сих пор вернуться в Коринф.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

И дело не в вашей вере. Тут мы диктовать не беремся — это радость нашей совместной работы. Вера — ваша сильная сторона.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

« 16 глава 2 глава »