2-е Коринфянам 10 глава

Второе послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Я, Павел, лицом к лицу с вами якобы робкий, а суровый лишь издали, предостерегаю вас кротостью и тихостью Христа:

Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, — я, коли присутній між вами, — покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.

Не доводите до того, чтобы у вас пришлось мне прибегнуть к строгости и крутым мерам по отношению к тем, кто усматривает в наших действиях мелкий личный интерес.

Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.

Что бы то ни было, мы в этой жизни вооружены не мелким и не личным интересом.

Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

Военное вооружение наше не мелкое. Оно мощью от Бога способно сокрушать твердыни. Мы с его помощью даем отпор и прекословию,

бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми

И спеси, ставящей себя выше познания Бога, и, как пленников, приводим умы к послушанию Христу.

і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;

Мы готовы наказать всякое отдельное непослушание, если оно грозит смазать в целом достигнутое у вас во всем послушание.

ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

Но мыслите вы поверху. Кто верит, что он с Христом, пусть даст себе отчет, что как он с Христом, так и мы.

Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

Если я чересчур смело и пользуюсь у вас своей властью, то не стыжусь. Ее вручил мне Господь для созидания, а не разрушения.

Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,

Не думайте, что одними посланиями я вас только и устрашаю.

— щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.

Кое-кто говорит: мол, его послания значительны и строги, а сам он в личном присутствии слаб и речью ничтожен.

Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його — жалюгідна.

Но да будет ему известно, что наши слова в послании издалека отнюдь не расходятся с нашими делами на месте.

Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.

На соперничество и состязание с теми, кто любит покрасоваться на людях, мы не отваживаемся. Они измеряют себя своей же меркой, равняются на самих себя. Это глупо.

Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.

Похвалам в свой адрес мы чрезмерно предаваться не будем, а лишь в пределах, отпущенных на нашу долю Богом. Я включаю сюда и вас.

Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.

Нам незачем выходить за эти пределы. Мы просто несем свое слово, и вот так с евангелием Христовым дошли и до вас.

Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.

На большее мы не замахиваемся и чужими трудами не похваляемся. Однако не оставляем надежды намного расширить, по мере возрастания вашей веры, наше участие в трудах у вас.

Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;

С проповедью евангелия пойдем от вас далее, чтобы чужие заслуги не считались нашими там, где нас не было.

і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.

«Превозносящийся — превозносись Господом».

А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.

Не тот хорош, кто сам себя ценит, а кто имеет цену у Господа.

Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.

« 9 глава 11 глава »