2-е Коринфянам 10 глава

Второе послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Я, Павел, лицом к лицу с вами якобы робкий, а суровый лишь издали, предостерегаю вас кротостью и тихостью Христа:

А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.

Не доводите до того, чтобы у вас пришлось мне прибегнуть к строгости и крутым мерам по отношению к тем, кто усматривает в наших действиях мелкий личный интерес.

І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.

Что бы то ни было, мы в этой жизни вооружены не мелким и не личным интересом.

Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —

Военное вооружение наше не мелкое. Оно мощью от Бога способно сокрушать твердыни. Мы с его помощью даем отпор и прекословию,

зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,

И спеси, ставящей себя выше познания Бога, и, как пленников, приводим умы к послушанию Христу.

і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,

Мы готовы наказать всякое отдельное непослушание, если оно грозит смазать в целом достигнутое у вас во всем послушание.

і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.

Но мыслите вы поверху. Кто верит, что он с Христом, пусть даст себе отчет, что как он с Христом, так и мы.

Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

Если я чересчур смело и пользуюсь у вас своей властью, то не стыжусь. Ее вручил мне Господь для созидания, а не разрушения.

Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.

Не думайте, что одними посланиями я вас только и устрашаю.

Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

Кое-кто говорит: мол, его послания значительны и строги, а сам он в личном присутствии слаб и речью ничтожен.

„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,

Но да будет ему известно, что наши слова в послании издалека отнюдь не расходятся с нашими делами на месте.

такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.

На соперничество и состязание с теми, кто любит покрасоваться на людях, мы не отваживаемся. Они измеряют себя своей же меркой, равняются на самих себя. Это глупо.

Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

Похвалам в свой адрес мы чрезмерно предаваться не будем, а лишь в пределах, отпущенных на нашу долю Богом. Я включаю сюда и вас.

Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.

Нам незачем выходить за эти пределы. Мы просто несем свое слово, и вот так с евангелием Христовым дошли и до вас.

Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.

На большее мы не замахиваемся и чужими трудами не похваляемся. Однако не оставляем надежды намного расширить, по мере возрастания вашей веры, наше участие в трудах у вас.

Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,

С проповедью евангелия пойдем от вас далее, чтобы чужие заслуги не считались нашими там, где нас не было.

щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.

«Превозносящийся — превозносись Господом».

А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“

Не тот хорош, кто сам себя ценит, а кто имеет цену у Господа.

Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!

« 9 глава 11 глава »