2-е Коринфянам 10 глава

Второе послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Українська Біблія. Турконяк

Я, Павел, лицом к лицу с вами якобы робкий, а суровый лишь издали, предостерегаю вас кротостью и тихостью Христа:

Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас.

Не доводите до того, чтобы у вас пришлось мне прибегнуть к строгости и крутым мерам по отношению к тем, кто усматривает в наших действиях мелкий личный интерес.

Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному.

Что бы то ни было, мы в этой жизни вооружены не мелким и не личным интересом.

Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо!

Военное вооружение наше не мелкое. Оно мощью от Бога способно сокрушать твердыни. Мы с его помощью даем отпор и прекословию,

Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми

И спеси, ставящей себя выше познания Бога, и, как пленников, приводим умы к послушанию Христу.

та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;

Мы готовы наказать всякое отдельное непослушание, если оно грозит смазать в целом достигнутое у вас во всем послушание.

ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух.

Но мыслите вы поверху. Кто верит, что он с Христом, пусть даст себе отчет, что как он с Христом, так и мы.

Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові.

Если я чересчур смело и пользуюсь у вас своей властью, то не стыжусь. Ее вручил мне Господь для созидания, а не разрушения.

Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений.

Не думайте, что одними посланиями я вас только и устрашаю.

Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями.

Кое-кто говорит: мол, его послания значительны и строги, а сам он в личном присутствии слаб и речью ничтожен.

Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна.

Но да будет ему известно, что наши слова в послании издалека отнюдь не расходятся с нашими делами на месте.

Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

На соперничество и состязание с теми, кто любит покрасоваться на людях, мы не отваживаемся. Они измеряют себя своей же меркой, равняются на самих себя. Это глупо.

Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними.

Похвалам в свой адрес мы чрезмерно предаваться не будем, а лишь в пределах, отпущенных на нашу долю Богом. Я включаю сюда и вас.

Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас.

Нам незачем выходить за эти пределы. Мы просто несем свое слово, и вот так с евангелием Христовым дошли и до вас.

Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа!

На большее мы не замахиваемся и чужими трудами не похваляемся. Однако не оставляем надежды намного расширить, по мере возрастания вашей веры, наше участие в трудах у вас.

Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем,

С проповедью евангелия пойдем от вас далее, чтобы чужие заслуги не считались нашими там, где нас не было.

щоби звіщати Євангеліє далеко за вашими околицями, а не хвалитися готовим на чужому полі.

«Превозносящийся — превозносись Господом».

Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі.

Не тот хорош, кто сам себя ценит, а кто имеет цену у Господа.

Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь.

« 9 глава 11 глава »