2 Коринфянам 10 глава

Второе послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Я же, Павел, который лично между вами скромен, а заочно против вас отважен, убеждаю вас кротостью и снисхождением Христовым.

Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас.

Прошу, чтобы мне по пришествии моём не прибегать к той твёрдой смелости, которую думаю употребить против некоторых, помышляющих о нас, что мы поступаем по плоти.

Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному.

Ибо мы, ходя во плоти, не по плоти воинствуем.

Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо!

Оружия воинствования нашего не плотские, но сильные Богом на разрушение твердынь: ими ниспровергаем замыслы

Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми

и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,

та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;

и готовы наказать всякое непослушание, когда ваше послушание исполнится.

ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух.

На личность ли смотрите? Кто уверен в себе, что он Христов, тот сам по себе суди, что, как он Христов, так и мы Христовы.

Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові.

Ибо если бы я и более стал хвалиться нашею властью, которую Господь дал нам к созиданию, а не к расстройству вашему, то не остался бы в стыде.

Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений.

Впрочем, да не покажется, что я устрашаю вас только посланиями.

Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями.

Так как некто говорит: «в посланиях он строг и силён, а в личном присутствии слаб, и речь его незначительна», —

Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна.

такой пусть знает, что, каковы мы на словах в посланиях заочно, таковы и на деле лично.

Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

Ибо мы не смеем сопоставлять или сравнивать себя с теми, которые сами себя выставляют: они измеряют себя самими собою и сравнивают себя с собою неразумно.

Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними.

А мы не без меры хвалиться будем, но по мере удела, какой назначил нам Бог в такую меру, чтобы достигнуть и до вас.

Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас.

Ибо мы не напрягаем себя, как не достигшие до вас, потому что достигли и до вас благовествованием Христовым.

Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа!

Мы не без меры хвалимся, не чужими трудами, но надеемся, с возрастанием веры вашей, с избытком увеличить в вас удел наш,

Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем,

так чтобы и далее вас проповедовать Евангелие, а не хвалиться готовым в чужом уделе.

щоби звіщати Євангеліє далеко за вашими околицями, а не хвалитися готовим на чужому полі.

Хвалящийся хвались о Господе.

Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі.

Ибо не тот достоин, кто сам себя хвалит, но кого хвалит Господь.

Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь.

« 9 глава 11 глава »