2 Царств 1 глава

Вторая книга Царств
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нём разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился ему.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

И сказал ему Давид: откуда ты пришёл? И сказал тот: я убежал из стана Израильского.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли?

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришёл на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на своё копьё, колесницы же и всадники настигали его.

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

И я сказал: «вот я». Он сказал мне: «кто ты?» И я сказал ему: «я — Амаликитянин».

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

Тогда он сказал мне: «подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя всё ещё во мне».

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

И я подошёл к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принёс их к господину моему сюда.

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, так же и все люди, бывшие с ним,

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча.

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я — сын пришельца Амаликитянина.

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: «я убил помазанника Господня».

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью,

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные!

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных.

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

Горы Гелвуйские! да не сойдёт ни роса, ни дождь на вас, и да не будет на вас полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром.

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были.

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы.

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

Как пали сильные на брани! Сражён Ионафан на высотах твоих.

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской.

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

Как пали сильные, погибло оружие бранное!

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

Примечания:

Синодальный перевод

27 бранный — боевой, военный.

« 31 глава 2 глава »