2 Коринфянам 10 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Українська Біблія. Турконяк

Сам я, Павел, обращаюсь к вам с Христовой кротостью и умеренностью: когда я у вас, то скромен, а издалека так резок!

Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас.

Прошу вас, не заставляйте меня быть резким, когда приду к вам — а ведь я решился обойтись сурово с теми, кто счел, будто мы поступаем по законам плоти.

Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному.

Хоть и живем во плоти, но не по ее законам сражаемся,

Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо!

и оружие, с которым мы вступаем в сражение, не плотское — оно Божье и способно рушить твердыни. Мы опрокидываем умственные построения

Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми

и рушим высокие стены, которые стоят на пути к познанию Бога, мы берем в плен сознание всякого человека, покоряя его Христу,

та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;

мы готовы покарать любое непокорство, когда покорность ваша станет полной.

ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух.

Вы смо́трите только на внешность. Кто-то убежден, что он — на стороне Христа? Пусть сам тогда поразмыслит: насколько он на стороне Христа, настолько же и мы.

Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові.

Даже если я и слишком хвалюсь той властью, которую Господь дал нам для созидания, а не для вашего разорения — не стыдно мне это делать.

Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений.

Впрочем, пусть вам не кажется, что я запугиваю вас письмами,

Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями.

а то говорят: мол, письма его суровы и сильны, а когда приходит сам — слаб, и слова его ничтожны.

Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна.

Пусть знает, кто так говорит: я и на деле окажусь таким же, каков я в письмах, присланных издалека.

Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

Мы не решаемся себя равнять или даже сравнивать с людьми, которые выставляют себя напоказ. Они меряют себя собственной меркой, сравнивают себя с самими собой, ничего при этом не понимая.

Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними.

А мы положим предел нашей похвале — тот самый предел, который отмерил нам Господь, включая и вас, коринфян, тоже.

Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас.

И не скажешь, будто мы стараемся и на вас распространить свою власть, а сами до вас так и не добрались — нет, мы у вас побывали с Евангелием Христовым.

Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа!

Мы хвалимся не безмерно и не чужими трудами, но надеемся, что вера ваша будет всё возрастать, по мере этого и наши пределы широко раздвинутся

Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем,

и мы станем проповедовать Евангелие далее Коринфа, и не станем хвалиться тем, что в чужих пределах сделали другие.

щоби звіщати Євангеліє далеко за вашими околицями, а не хвалитися готовим на чужому полі.

«Кто хочет хвалиться — пусть хвалится Господом!»

Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі.

Ведь Господу угоден не тот, кто сам себя ставит на видное место, а тот, кого Он поставит.

Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь.

« 9 глава 11 глава »