2 Коринфянам 10 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Огієнка

Сам я, Павел, обращаюсь к вам с Христовой кротостью и умеренностью: когда я у вас, то скромен, а издалека так резок!

А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.

Прошу вас, не заставляйте меня быть резким, когда приду к вам — а ведь я решился обойтись сурово с теми, кто счел, будто мы поступаем по законам плоти.

І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.

Хоть и живем во плоти, но не по ее законам сражаемся,

Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —

и оружие, с которым мы вступаем в сражение, не плотское — оно Божье и способно рушить твердыни. Мы опрокидываем умственные построения

зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,

и рушим высокие стены, которые стоят на пути к познанию Бога, мы берем в плен сознание всякого человека, покоряя его Христу,

і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,

мы готовы покарать любое непокорство, когда покорность ваша станет полной.

і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.

Вы смо́трите только на внешность. Кто-то убежден, что он — на стороне Христа? Пусть сам тогда поразмыслит: насколько он на стороне Христа, настолько же и мы.

Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

Даже если я и слишком хвалюсь той властью, которую Господь дал нам для созидания, а не для вашего разорения — не стыдно мне это делать.

Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.

Впрочем, пусть вам не кажется, что я запугиваю вас письмами,

Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

а то говорят: мол, письма его суровы и сильны, а когда приходит сам — слаб, и слова его ничтожны.

„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,

Пусть знает, кто так говорит: я и на деле окажусь таким же, каков я в письмах, присланных издалека.

такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.

Мы не решаемся себя равнять или даже сравнивать с людьми, которые выставляют себя напоказ. Они меряют себя собственной меркой, сравнивают себя с самими собой, ничего при этом не понимая.

Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

А мы положим предел нашей похвале — тот самый предел, который отмерил нам Господь, включая и вас, коринфян, тоже.

Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.

И не скажешь, будто мы стараемся и на вас распространить свою власть, а сами до вас так и не добрались — нет, мы у вас побывали с Евангелием Христовым.

Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.

Мы хвалимся не безмерно и не чужими трудами, но надеемся, что вера ваша будет всё возрастать, по мере этого и наши пределы широко раздвинутся

Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,

и мы станем проповедовать Евангелие далее Коринфа, и не станем хвалиться тем, что в чужих пределах сделали другие.

щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.

«Кто хочет хвалиться — пусть хвалится Господом!»

А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“

Ведь Господу угоден не тот, кто сам себя ставит на видное место, а тот, кого Он поставит.

Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!

« 9 глава 11 глава »