Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Огієнка

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,

предсказанное в священных Писаниях пророками.

яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,

про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.

і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,

що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.

між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.

Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас

Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.

і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,

Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.

цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.

Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,

А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.

Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.

Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».

Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.

Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.

тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:

Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

Называя себя мудрецами, они поглупели,

Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.

Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,

Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.

Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.

А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,

Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;

обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.

нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.

Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

« 1 глава 2 глава »