К Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Переклад Огієнка

Павел, раб Христа Иисуса, призванный апостол, избранный к Божьему благовестию,

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,

в котором Он через пророков Своих предвозвещал в Священных Книгах

яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,

о Сыне Своем, родившемся потомком Давида по плоти,

про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

после воскресения из мертвых открывшемся как Сын Божий в силе и духе святости, — об Иисусе Христе, Господе нашем,

і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

от Которого мы получили благодать и апостольство, дабы во имя Его привести к послушанию вере все народы,

що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,

меж которыми и вы — призванные Иисусом Христом;

між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —

всем проживающим в Риме возлюбленным Божьим, призванным святым: да пребудет с вами благодать и мир Бога-Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

Прежде всего через Иисуса Христа благодарю Бога моего за всех вас, ибо о вере вашей известно во всём мире;

Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

свидетель мне Бог, Которому духом своим служу благовестием о Сыне Его, что непрестанно поминаю вас,

Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,

испрашивая всегда в молитвах своих, чтобы волею Божьей мне, наконец-то, была дана возможность прийти к вам,

і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.

ибо я жажду увидеть вас и, дабы вы укрепились (в вере), разделить с вами радость духовную,

Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,

или, лучше сказать, утешить друг друга общею верою, вашею и моею.

цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.

Не хочу вас братья, оставить в неведении о том, что я неоднократно намеревался прийти к вам, дабы иметь некий плод и у вас, как и у прочих народов, но до сих пор мне препятствует что-то.

Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.

Задолжал я эллинам и варварам, мудрецам и невеждам,

А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.

а что до меня, то я (хоть сейчас) готов благовествовать и вам, находящимся в Риме,

Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.

ибо я не стыжусь благовестия о Христе, потому что оно — сила Божья ко спасению каждого верующего — иудея прежде, затем эллина,—

Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.

ибо в нём открывается праведность Божья от веры к вере, как написано: праведник живёт верою.

Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.

Ибо открывается с небес гнев Божий на любое кощунство и нечестие людей, заменивших истину на нечестие,

Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,

поскольку познание Бога известно им: Бог им открыл;

тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

ведь то, что невидимо в Нём, — вечная сила Его и Божественность — от создания мира умопостигаемы, в творениях видимы, так что нет у них оправдания.

Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,

А поскольку они, познав Бога, не прославили Его, как Бога, и не возблагодарили, но, в омрачении безрассудного сердца их, закоснели в своем пустословии,

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

возомнив, что они мудрые, обезумели

Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

и славу нетленного Бога подменили подобием тленного человека, и птиц, и животных, и пресмыкающихся, —

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

то Бог и оставил их в нечистоте, с похотью в сердцах своих оскверняющих тела свои друг с другом, —

Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

тех, которые истину Божью променяли на ложь, и почитали, и молились творению вместо Творца, Который благословен во веки, аминь.

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.

Поэтому Бог предоставил их постыдным страстям: женщины их изменили естественные отношения на противоестественные,

Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

равно как и мужчины, презрев естественное отношение с женщиной, воспылали страстью друг к другу — мужчины к мужчинам, — за содеянный срам и заблуждение их сами в себе получая должное воздаяние.

Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.

А поскольку они извратили познание Бога, Бог и оставил их с извращенным сознанием — совершать недостойное:

А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.

они преисполнены всякого непотребства, лукавства, корыстолюбия, злодеяний, полны зависти, вражды, коварства, распущенности, жажды убийств, тайных доносов;

Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,

они клеветники, богоненавистники, наглы, высокомерны, хвастливы, злокозненны, к родителям непочтительны,

обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,

безрассудны, безответственны, безжалостны, непримиримы, немилосердны,

нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.

и хотя им известно, что по закону Божьему поступающие так достойны смерти, они не только сами это делают, но и поступающих так — одобряют.

Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

2 глава »