Римлянам 4 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Огієнка

Что же сказать об Аврааме, нашем предке по плоти?

Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?

Если Авраам стал праведником за свои дела, ему есть чем хвалиться, но только не перед Богом.

Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.

А что говорит Писание? «Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность».

Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

Это работник получает плату по договору, а не по благодати.

А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

Но праведником здесь признается верующий — не по трудам, а по вере в Того, Кто может сделать из нечестивца праведника.

А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

Так и Давид говорит о блаженстве человека, которого Бог счел праведником не по его поступкам:

Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

«Блаженны те, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты,

„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

блажен муж, которому Господь не вменит греха».

Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

А это блаженство — оно связано с обрезанием или нет? Мы уже говорили: «Аврааму вера вменилась в праведность».

Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

И когда же это случилось: до того, как Авраам был обрезан, или после? Нет, еще до того.

Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

Обрезание для него стало знаком, запечатлевшим праведность, полученную им по вере еще прежде обрезания. И так он стал предком для всех необрезанных, кто принимает веру, и эта вера вменяется им в праведность.

І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

Затем он стал и предком всех обрезанных, если они не просто обрезаны, но и идут по следам отца нашего Авраама, а для него вера была прежде обрезания.

і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

Аврааму и его потомству было обещано, что они унаследуют весь мир — и это не по закону, а благодаря праведности, которая от веры.

Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

Если наследство причитается по закону, тут не во что было бы верить и нечего обещать.

Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

Закон приводит в действие кару, но если нет закона, то нет и понятия о преступлении.

Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

Итак, обещание дается тому, кто верит — это благодатный дар. Оно надежно для всякого потомства Авраама, нашего общего отца — не только тем, кто следует закону, но и тем, кто разделил его веру,

Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

как и написано: «отцом множества народов сделал Я тебя». Авраам поверил в Бога, Который возвращает жизнь мертвым и осуществляет то, чего еще нет — и вот кем Авраам стал перед Богом.

як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

Когда не было никакой надежды, он надеялся и верил, что станет предком многих народов, ведь ему было сказано: «столь многочисленным будет потомство твое».

Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

Вера его не иссякла, хотя он и знал, что он, столетний старик, неспособен к зачатию, как и его жена Сарра не могла выносить дитя.

І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

Но он не сомневался в Божьем обещании, не терял веры, а укреплялся ей, воздавая славу Богу,

і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

в убеждении, что Бог может исполнить обещанное.

і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

И это было вменено ему в праведность.

Тому й „залічено це йому в праведність“.

«Вменено в праведность» — так написано не только о нем,

Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

но и о нас. То же будет и с нашей верой в Господа: Он воскресил из мертвых Иисуса,

а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

Который предан был смерти за наши преступления и воскрес ради нашей праведности.

що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.

« 3 глава 5 глава »