Римлянам 4 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Что же сказать об Аврааме, нашем предке по плоти?

Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про віру в Господа Свого?

Если Авраам стал праведником за свои дела, ему есть чем хвалиться, но только не перед Богом.

Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом.

А что говорит Писание? «Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность».

Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність».

Это работник получает плату по договору, а не по благодати.

Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток.

Но праведником здесь признается верующий — не по трудам, а по вере в Того, Кто может сделать из нечестивца праведника.

Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність.

Так и Давид говорит о блаженстве человека, которого Бог счел праведником не по его поступкам:

Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:

«Блаженны те, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты,

«Блаженні ті, чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.

блажен муж, которому Господь не вменит греха».

Блаженний той, кому Господь гріхи не зарахує».

А это блаженство — оно связано с обрезанием или нет? Мы уже говорили: «Аврааму вера вменилась в праведность».

Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність».

И когда же это случилось: до того, как Авраам был обрезан, или после? Нет, еще до того.

Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання.

Обрезание для него стало знаком, запечатлевшим праведность, полученную им по вере еще прежде обрезания. И так он стал предком для всех необрезанных, кто принимает веру, и эта вера вменяется им в праведность.

Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм).

Затем он стал и предком всех обрезанных, если они не просто обрезаны, но и идут по следам отца нашего Авраама, а для него вера была прежде обрезания.

Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.

Аврааму и его потомству было обещано, что они унаследуют весь мир — и это не по закону, а благодаря праведности, которая от веры.

Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри.

Если наследство причитается по закону, тут не во что было бы верить и нечего обещать.

Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра — безглузда, а обітниця — нікчемна.

Закон приводит в действие кару, но если нет закона, то нет и понятия о преступлении.

Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.

Итак, обещание дается тому, кто верит — это благодатный дар. Оно надежно для всякого потомства Авраама, нашего общего отца — не только тем, кто следует закону, но и тем, кто разделил его веру,

Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх.

как и написано: «отцом множества народов сделал Я тебя». Авраам поверил в Бога, Который возвращает жизнь мертвым и осуществляет то, чего еще нет — и вот кем Авраам стал перед Богом.

Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів». Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало.

Когда не было никакой надежды, он надеялся и верил, что станет предком многих народов, ведь ему было сказано: «столь многочисленным будет потомство твое».

Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі».

Вера его не иссякла, хотя он и знал, что он, столетний старик, неспособен к зачатию, как и его жена Сарра не могла выносить дитя.

19-20 І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові.

Но он не сомневался в Божьем обещании, не терял веры, а укреплялся ей, воздавая славу Богу,

в убеждении, что Бог может исполнить обещанное.

Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв.

И это было вменено ему в праведность.

Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.

«Вменено в праведность» — так написано не только о нем,

Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв».

но и о нас. То же будет и с нашей верой в Господа: Он воскресил из мертвых Иисуса,

То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса.

Который предан был смерти за наши преступления и воскрес ради нашей праведности.

Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.

« 3 глава 5 глава »