Римлянам 4 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

Что же сказать об Аврааме, нашем предке по плоти?

Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?

Если Авраам стал праведником за свои дела, ему есть чем хвалиться, но только не перед Богом.

Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

А что говорит Писание? «Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность».

Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.

Это работник получает плату по договору, а не по благодати.

Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;

Но праведником здесь признается верующий — не по трудам, а по вере в Того, Кто может сделать из нечестивца праведника.

тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.

Так и Давид говорит о блаженстве человека, которого Бог счел праведником не по его поступкам:

Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:

«Блаженны те, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты,

«Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.

блажен муж, которому Господь не вменит греха».

Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»

А это блаженство — оно связано с обрезанием или нет? Мы уже говорили: «Аврааму вера вменилась в праведность».

Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»

И когда же это случилось: до того, как Авраам был обрезан, или после? Нет, еще до того.

Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.

Обрезание для него стало знаком, запечатлевшим праведность, полученную им по вере еще прежде обрезания. И так он стал предком для всех необрезанных, кто принимает веру, и эта вера вменяется им в праведность.

І він прийняв ознаку обрізання, — печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;

Затем он стал и предком всех обрезанных, если они не просто обрезаны, но и идут по следам отца нашего Авраама, а для него вера была прежде обрезания.

і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.

Аврааму и его потомству было обещано, что они унаследуют весь мир — и это не по закону, а благодаря праведности, которая от веры.

Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, —

Если наследство причитается по закону, тут не во что было бы верить и нечего обещать.

бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:

Закон приводит в действие кару, но если нет закона, то нет и понятия о преступлении.

закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.

Итак, обещание дается тому, кто верит — это благодатный дар. Оно надежно для всякого потомства Авраама, нашего общего отца — не только тем, кто следует закону, но и тем, кто разделил его веру,

Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,

как и написано: «отцом множества народов сделал Я тебя». Авраам поверил в Бога, Который возвращает жизнь мертвым и осуществляет то, чего еще нет — и вот кем Авраам стал перед Богом.

як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, — перед тим, в кого він увірував, — перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»

Когда не было никакой надежды, он надеялся и верил, что станет предком многих народов, ведь ему было сказано: «столь многочисленным будет потомство твое».

Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»

Вера его не иссякла, хотя он и знал, что он, столетний старик, неспособен к зачатию, как и его жена Сарра не могла выносить дитя.

Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло — було ж йому яких сто років — і на завмерле лоно Сари.

Но он не сомневался в Божьем обещании, не терял веры, а укреплялся ей, воздавая славу Богу,

Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж — скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,

в убеждении, что Бог может исполнить обещанное.

зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.

И это было вменено ему в праведность.

Тому і пораховано йому це за оправдання.

«Вменено в праведность» — так написано не только о нем,

І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,

но и о нас. То же будет и с нашей верой в Господа: Он воскресил из мертвых Иисуса,

але й про нас, яким віра порахується, — нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

Который предан был смерти за наши преступления и воскрес ради нашей праведности.

що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.

« 3 глава 5 глава »