Римлянам 7 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

Разве вам не известно, братья (я говорю тем, кто чтит закон), что закон властен над человеком, лишь пока тот жив?

Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?

Закон отдает жену во власть мужа, но когда муж умирает, жена освобождается от его власти.

Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Если еще при жизни мужа она будет с другим мужчиной, это разврат, но если муж умер, она свободна от его законной власти и может выйти за другого мужчину, в этом нет разврата.

Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.

Так и вы, братья мои, умерли для закона, когда умер на кресте Христос. Он воскрес из мертвых и теперь вы принадлежите Ему — так мы принесем урожай Богу.

Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Еще когда мы жили по-старому, в наших телах действовали греховные страсти, принося урожай смерти (об их греховности говорил закон).

Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

Для всех старых цепей мы умерли, мы избавлены от власти закона. Мы служим Богу не по древней букве, а по-новому, духовно.

Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.

Что же дальше? Закон — это грех? Ни в коем случае! Но я знаком с понятием греха только потому, что есть закон. Я не знал бы греховных желаний, если бы закон мне ничего не запрещал.

Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»

Но есть заповедь, и вот грех порождает во мне всяческие желания — а без закона и грех бы ничего не значил.

Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.

Ведь и мы, израильтяне, когда-то жили без закона, но потом были даны заповеди и они вызвали к жизни грех,

І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,

а мы как бы умерли. Заповедь, как оказалось, послужила мне не к жизни, а к смерти:

а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.

грех, отталкиваясь от заповеди, совратил меня и погубил.

Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.

А ведь закон свят, и заповедь свята, праведна и блага.

Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Что же, благо оказалось для меня смертельным? Ни в коем случае! Нет, это грех обратил благо во вред, на то он и грех. Так заповедь подчеркивает греховность греха.

Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

Мы ведь знаем, что закон — духовен, а я человек из плоти, я продан в рабство греху.

Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.

Сам не понимаю своих поступков: чего желаю, того не делаю, а творю то, что мне ненавистно.

Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.

Когда я делаю, чего не желаю, становится видно, в чем польза закона.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.

И это уже не я сам действую, но живущий во мне грех.

Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.

Я же знаю, что внутри меня, в моем теле, не живет благо: пожелать блага я могу, но сотворить — нет.

Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;

Я не делаю желанных для меня благих дел, а вот нежеланные мне злые делаю.

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Если же я творю то, чего сам не желаю, это действую не я сам, а живущий во мне грех.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.

Вот какой открыл я закон: когда я желаю сделать что-то благое, выходит только зло.

Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;

В глубинах сердца я радуюсь закону Божьему,

мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

но в теле моем замечаю другой закон, враждующий с законом моего разума. Я порабощен греховным законом — тем, который в моем теле.

але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.

Несчастный я человек! Кто же избавит меня от этого смертельного тела?

Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?

Благодарю Бога — Он совершает это через Иисуса Христа, Господа нашего! Сам по себе мой разум служит закону Божьему, но мое тело — закону греховному.

Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха.

« 6 глава 8 глава »