Римлянам 3 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

Так что же за преимущество быть иудеем, в чем же польза обрезания?

В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання?

Во всех смыслах она огромна! Прежде всего — именно иудеям были доверены Божественные Писания.

Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі.

Ну и что, если некоторые из них оказались неверными — разве их неверность сделает и Бога неверным?

Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?

Ни в коем случае! Бог остается истинным, а всякий человек — лжецом, как и написано: «праведен будешь Ты в словах Своих, на суде Своем Ты победишь».

Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.»

Что же тогда получается: наша неправда показывает праведность Бога? Может, тогда Божья кара людям несправедлива (если рассуждать по-человечески)?

Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий — по-людському говорю! — коли наводить гнів свій?

Ни в коем случае! Тогда как бы Он мог судить мир?

Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити?

А если моя ложь раскрывает величие Божьей истины и прославляет Бога, разве можно меня тогда осуждать как грешника?

Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити?

Может, «станем делать зло, чтобы вышло добро»? По утверждению некоторых клеветников, именно этому мы и учим — но такое можно только осуждать.

Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.

Так что же — значит, мы, иудеи, впереди всех прочих? Да ничуть! Мы ведь уже показали, что как иудеи, так и прочие народы угнетены грехом,

То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом,

как и написано: «Нет праведника ни одного,

як написано: «Немає справедливого, ані одного!

нет никого разумного, и никто не ищет Бога.

Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога.

Все совратились, негодны все поголовно,вплоть до последнего человека,и никто не творит добра.

Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного!

Речи их — что смрад из гроба,лишь обман у них на языке,на губах у них — яд гадюки,

Їхнє горло — гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами.

на устах у них — горечь проклятий.

Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

Ноги сами несут их кровь проливать,

Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

где они пройдут — там пагуба и беда,

На їхніх дорогах злидні і руїна.

а мирные пути неведомы им,

Вони не відають дороги миру.

нет страха Божьего пред глазами у них».

Немає Божого остраху у них перед очима.»

Мы же знаем: если подчиняться закону, то целиком, без изъятия. Так что нечего тут говорить: весь мир подлежит Божьему суду.

Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,

Никто из людей не достигнет праведности перед Ним соблюдением закона, закон дает человеку лишь представление о грехе.

бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається.

О праведности Бога свидетельствуют закон и пророки, а теперь она открылась и помимо закона.

Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками;

Верность Иисуса Христа Отцу открывает эту праведность всем верующим, без различия.

справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці.

Все они согрешили и лишились славы Божьей,

Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

но их искупил Христос Иисус — и так Он наделил их праведностью. Такой дар получили они по Его благодати.

і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі:

Бог по Его вере принял Его кровавую смерть как жертву во очищение людских грехов. Так Бог явил Свою праведность, прощая совершенные прежде грехи.

якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх,

Тогда Он терпел их, а теперь явил Свою праведность: Сам Он праведен и делает праведным человека, поверившего в Иисуса.

за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, — щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.

Чем же нам теперь хвалиться? Нечем. Поводов для похвальбы не оставил нам закон, который говорит о делах? Нет, не он, а вера.

Де ж тоді хвальба? Вона виключена. — Яким законом? Діл? Ні, але законом віри.

Мы ведь понимаем, что человек обретает праведность по вере, а не по соблюдению закона.

Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону.

Конечно же, Бог Един не только для иудеев, но и для язычников тоже!

Хіба Бог — тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган,

Тот же Самый Бог наделит праведностью и обрезанного по его вере, и необрезанного — тоже благодаря вере.

бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.

Так что же, мы верой упраздняем закон? Ни в коем случае! Напротив, мы закон подтверждаем.

То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо.

« 2 глава 4 глава »