Да рымлянаў 3 глава

Пасланьне Апостала Паўлы да рымлянаў
Пераклад Сабілы і Малахава → Переклад Хоменка

Дык якая перавага ў жыда́, ці якая карысьць ад абразаньня?

В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання?

Вялікая ўва ўсіх адносінах; і найперш (перавага) у тым, што ім давераны словы Бога.

Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі.

Дык што, калі нікаторыя (зь іх) былі нявернымі? Няўжо іхная нявернасьць зьнішчыць вернасьць Бога?

Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?

Няхай ня станецца (такога)! Бог ёсьць верны, а ўсякі чалавек (няўдзячны і някаюшчыйся) ёсьць ілгун, як напíсана: так каб патрабаваньні слоў Тваіх былі прызнаны (нават і няўдзячным і някаюшчымся чалавекам) правымі, і (каб Ты) перамог у судзе Тваім.

Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.»

Калі ж няправеднасьць нашая чыніць моцнай праведнасьць Бога, дык што скажам? Няўжо нясправядлівы Бог, Які праяўляе гнеў (да няўдзячнага і някаюшчагася чалавека)? Кажу як чалавек.

Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий — по-людському говорю! — коли наводить гнів свій?

Хай ня станецца (такога)! Інакш, якім чынам будзе судзіць Бог гэты (няўдзячны і някаюшчыйся) сьвет?

Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити?

Бо калі вернасьць Бога ўзвышаецца ў славу Ягоную маёй нявернасьцю, чаму я ўсё яшчэ судзімы, як грэшнік? (бо ня суджу сябе сам. 1Кар. 11:31).

Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити?

(А чаму бы) і ня (судзіць)? — як нікаторыя абмаўляюць нас і кажуць, (быццам) мы гаворым так: рабіце ліхое, каб прыйшло добрае — на такіх (паклёпнікаў) ёсьць справядлівы суд.

Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.

Дык што? (Ці) маем мы (жыды ў параўнаньні зь эллінамі) перавагу (перад судом Бога)? Ні ў якім разе! мы ўжо раней даказалі: што як жыды, так і элліны ўсе ёсьць пад грэхам,

То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом,

як напісана: няма ніводнага праведнага.

як написано: «Немає справедливого, ані одного!

Няма разумеючага. Няма нікога, хто шукае Бога.

Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога.

Усе зьбіліся з дарогі; усе разам сталіся нягоднымі; няма, хто робіць дабро, няма ніводнага.

Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного!

Горла іхнае — магіла адкрытая; языкамі сваімі яны ашуквалі; атрута асьпідаў на вуснах іхных;

Їхнє горло — гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами.

Вусны іхныя поўныя праклёну і гарчыні.

Уста у них прокльонів повні і гіркоти.

Ногі іх хуткія на праліцьцё крыві.

Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.

Руйнаваньне і згуба на шляхох іхных;

На їхніх дорогах злидні і руїна.

і шляху міру яны ня пазналі.

Вони не відають дороги миру.

Няма страху Божага перад вачыма іхнымі.

Немає Божого остраху у них перед очима.»

А мы ведаем, што ўсё, што кажа Закон, (ён) кажа для тых, што знаходзяцца пад Законам, каб усе вусны змоўклі, і ўвесь сьвет стаўся вінаватым (перад) Богам:

Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,

бо (па прычыне нявыкананьня) спраў Закону ня будзе апраўдана перад Ім ніякая плоць; бо праз Закон — пазнаньне грэху.

бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається.

Але цяпер нязалежна ад Закону зьяўлена апраўданьне Богам (чалавека), пра якое засьведчана Законам і Прарокамі.

Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками;

Апраўданьне ж (чалавека) Богам адбываецца па прычыне (мэсіянскай) вернасьці Ісуса Хрыста (Богу Бацьку), (адбываецца) для ўсіх і на ўсіх веручых; бо няма розьніцы (паміж усімі чалавекамі),

справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці.

бо ўсе зграшылі і пазбаўлены славы Бога.

Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,

(Але цяпер) апраўдваюцца (веручыя) да́рма Багадацьцю Ягонай цераз адкупленьне ў Хрысьце Ісусе,

і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі:

Якога Бог прынёс у ахвяру (дзеля) памілаваньня (чалавека) праз веру (чалавека) у (адкупленьне) Ягонай (Хрыстовай) Крывёю, дзеля выяўленьня апраўданьня Ягонага (чалавека) цераз дараваньне раней зробленых грахоў,

якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх,

у цярпеньні Бога для выяўленьня справядлівасьці Ягонай у цяперашні час, каб быць Яму справядлівым і апраўдываючым таго, хто верыць у Ісуса.

за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, — щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.

Дык у чым (наша) хвальба? Выключана! Якім Законам? (Законам) учынкаў? Не, але цераз Закон веры.

Де ж тоді хвальба? Вона виключена. — Яким законом? Діл? Ні, але законом віри.

Пагэтаму мы робім выснову: чалавек апраўдываецца вераю нязалежна ад учынкаў па Закону.

Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону.

Няўжо Бог — (Бог) толькі жыдоў, а ня і паганаў? Ведама і паганаў.

Хіба Бог — тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган,

Таму што Адзін Бог, Каторы апраўдае абразаньне па веры і няабразаньне цераз веру.

бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.

Дык (што), Закон касуем цераз веру? (Хай) ня будзе (такога)! Але Закон сьцьвярджаем.

То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо.

« 2 глава 4 глава »