Римлянам 7 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Українська Біблія. Турконяк

Разве вам не известно, братья (я говорю тем, кто чтит закон), что закон властен над человеком, лишь пока тот жив?

Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?

Закон отдает жену во власть мужа, но когда муж умирает, жена освобождается от его власти.

Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Если еще при жизни мужа она будет с другим мужчиной, это разврат, но если муж умер, она свободна от его законной власти и может выйти за другого мужчину, в этом нет разврата.

Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.

Так и вы, братья мои, умерли для закона, когда умер на кресте Христос. Он воскрес из мертвых и теперь вы принадлежите Ему — так мы принесем урожай Богу.

Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.

Еще когда мы жили по-старому, в наших телах действовали греховные страсти, принося урожай смерти (об их греховности говорил закон).

Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.

Для всех старых цепей мы умерли, мы избавлены от власти закона. Мы служим Богу не по древней букве, а по-новому, духовно.

Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.

Что же дальше? Закон — это грех? Ни в коем случае! Но я знаком с понятием греха только потому, что есть закон. Я не знал бы греховных желаний, если бы закон мне ничего не запрещал.

То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.

Но есть заповедь, и вот грех порождает во мне всяческие желания — а без закона и грех бы ничего не значил.

Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.

Ведь и мы, израильтяне, когда-то жили без закона, но потом были даны заповеди и они вызвали к жизни грех,

Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,

а мы как бы умерли. Заповедь, как оказалось, послужила мне не к жизни, а к смерти:

а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.

грех, отталкиваясь от заповеди, совратил меня и погубил.

Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.

А ведь закон свят, и заповедь свята, праведна и блага.

Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.

Что же, благо оказалось для меня смертельным? Ни в коем случае! Нет, это грех обратил благо во вред, на то он и грех. Так заповедь подчеркивает греховность греха.

Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.

Мы ведь знаем, что закон — духовен, а я человек из плоти, я продан в рабство греху.

Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.

Сам не понимаю своих поступков: чего желаю, того не делаю, а творю то, что мне ненавистно.

Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

Когда я делаю, чего не желаю, становится видно, в чем польза закона.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.

И это уже не я сам действую, но живущий во мне грех.

Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.

Я же знаю, что внутри меня, в моем теле, не живет благо: пожелать блага я могу, но сотворить — нет.

Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].

Я не делаю желанных для меня благих дел, а вот нежеланные мне злые делаю.

Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.

Если же я творю то, чего сам не желаю, это действую не я сам, а живущий во мне грех.

Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.

Вот какой открыл я закон: когда я желаю сделать что-то благое, выходит только зло.

Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.

В глубинах сердца я радуюсь закону Божьему,

За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,

но в теле моем замечаю другой закон, враждующий с законом моего разума. Я порабощен греховным законом — тем, который в моем теле.

та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.

Несчастный я человек! Кто же избавит меня от этого смертельного тела?

Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?

Благодарю Бога — Он совершает это через Иисуса Христа, Господа нашего! Сам по себе мой разум служит закону Божьему, но мое тело — закону греховному.

Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха.

« 6 глава 8 глава »