Римлянам 7 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Разве вы не знаете, братия, — ибо говорю знающим закон, — что закон имеет власть над человеком, пока он жив?

Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?

Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрёт муж, она освобождается от закона замужества.

Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрёт муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.

Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.

Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мёртвых, да приносим плод Богу.

Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.

Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;

Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.

но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.

Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.

Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: «не пожелай».

То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.

Но грех, взяв повод от заповеди, произвёл во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мёртв.

Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.

Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,

Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,

а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,

а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.

потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.

Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.

Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.

Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.

Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.

Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.

Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.

Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.

Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.

Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.

а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.

Ибо знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.

Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].

Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.

Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.

Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.

Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.

Итак, я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.

Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.

Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;

За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,

но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.

та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.

Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?

Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?

Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим. Итак, тот же самый я умом моим служу закону Божию, а плотию — закону греха.

Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха.

« 6 глава 8 глава »