Римлянам 9 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Истину говорю во Христе, не лгу, свидетельствует мне совесть моя в Духе Святом,

Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:

что великая для меня печаль и непрестанное мучение сердцу моему:

я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!

я желал бы сам быть отлучённым от Христа за братьев моих, родных мне по плоти,

Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,

то есть Израильтян, которым принадлежат усыновление и слава, и заветы, и законоположение, и богослужение, и обетования;

тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.

их и отцы, и от них Христос по плоти, сущий над всем Бог, благословенный вовеки, аминь.

Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.

Но не то, чтобы слово Божие не сбылось: ибо не все те Израильтяне, которые от Израиля;

Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.

и не все дети Авраама, которые от семени его, но сказано: «в Исааке наречётся тебе семя».

І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!

То есть не плотские дети суть дети Божии, но дети обетования признаются за семя.

Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.

А слово обетования таково: «в это же время приду, и у Сарры будет сын».

Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!

И не одно это; но так было и с Ревеккою, когда она зачала в одно время двух сыновей от Исаака, отца нашего.

І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.

Ибо, когда они ещё не родились и не сделали ничего доброго или худого, — дабы изволение Божие в избрании происходило

Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,

не от дел, но от Призывающего, — сказано было ей: «больший будет в порабощении у меньшего»,

не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,

как и написано: «Иакова Я возлюбил, а Исава возненавидел».

згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.

Что же скажем? Неужели неправда у Бога? Никак.

Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!

Ибо Он говорит Моисею: «кого миловать, помилую; кого жалеть, пожалею».

Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!

Итак, помилование зависит не от желающего и не от подвизающегося, но от Бога милующего.

Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.

Ибо Писание говорит фараону: «для того самого Я и поставил тебя, чтобы показать над тобою силу Мою и чтобы проповедано было имя Моё по всей земле».

Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!

Итак, кого хочет, милует; а кого хочет, ожесточает.

Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.

Ты скажешь мне: «за что же ещё обвиняет? Ибо кто противостанет воле Его?»

А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?

А ты кто, человек, что споришь с Богом? Изделие скажет ли сделавшему его: «зачем ты меня так сделал?»

О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?

Не властен ли горшечник над глиною, чтобы из той же смеси сделать один сосуд для почётного употребления, а другой — для низкого?

І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?

Что же, если Бог, желая показать гнев и явить могущество Своё, с великим долготерпением щадил сосуды гнева, готовые к погибели,

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,

дабы вместе явить богатство славы Своей над сосудами милосердия, которые Он приготовил к славе,

щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —

над нами, которых Он призвал не только из Иудеев, но и из язычников?

нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.

Как и у Осии говорит: «не Мой народ назову Моим народом, и не возлюбленную — возлюбленною».

Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.

«И на том месте, где сказано им: вы не Мой народ, там названы будут сынами Бога живого».

І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!

А Исаия провозглашает об Израиле: «хотя бы сыны Израилевы были числом, как песок морской, только остаток спасётся;

Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!

ибо дело оканчивает и скоро решит по правде, дело решительное совершит Господь на земле».

Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].

И, как предсказал Исаия: «если бы Господь Саваоф не оставил нам семени, то мы сделались бы как Содом и были бы подобны Гоморре».

Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!

Что же скажем? Язычники, не искавшие праведности, получили праведность, праведность от веры.

Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,

А Израиль, искавший закона праведности, не достиг до закона праведности.

а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].

Почему? потому что искали не в вере, а в делах закона. Ибо преткнулись о камень преткновения,

Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,

как написано: «вот, полагаю в Сионе камень преткновения и камень соблазна; но всякий, верующий в Него, не постыдится».

як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!

« 8 глава 10 глава »