Римлянам 7 глава

Письмо Римлянам
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Разве не знаете, братья, ведь говорю знающим Закон, что Закон властен над человеком, пока тот жив?

Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?

Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; если же умрет муж, она свободна от закона мужа.

Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Поэтому, если при живом муже она выйдет за другого, то будет называться изменницей; если же умрет муж, она свободна от закона, так что не будет прелюбодейкою, став женой другого.

Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.

Поэтому и вы, братья мои, были преданы смерти для Закона чрез тело Помазанника, чтобы принадлежать Другому, Воскрешённому из мёртвых, дабы мы принесли плод Богу.

Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Ведь когда мы были во плоти, страсти грехов, благодаря Закону, действовали в наших членах чтобы приносить плод смерти;

Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

но теперь мы освобождены от Закона, которым были связаны, умерев для него, чтобы служить в обновлении духа, а не в древности буквы.

Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.

Что же скажем? Закон — грех? Никоим образом! Но я узнал грех не иначе, как чрез Закон. Ведь я не узнал бы желания, если бы Закон не говорил: не пожелай!

Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»

Но грех, получив основание в заповеди, произвёл во мне желание: ведь без Закона грех мёртв.

Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.

Я жил когда-то без Закона; когда же пришла заповедь, грех ожил,

І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,

а я умер; и заповедь, которая к жизни, стала мне к смерти,

а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.

потому что грех, найдя предлог в заповеди, обманул меня и убил через неё.

Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.

Так что Закон свят и заповедь свята, справедлива и добра.

Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Итак, доброе стало мне смертью? Никоим образом! Но — грех, чтобы он был показан как грех, через добро причиняя мне смерть, чтобы грех через заповедь стал грешным сверх всякой меры.

Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

Ведь мы знаем, что Закон — духовный; но я — плотской, проданный греху.

Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.

Потому что не понимаю, что творю: то, что желаю — не делаю, а что ненавижу — делаю.

Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.

Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с Законом, что он добр.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.

Ведь теперь уже не я творю это, но живущий во мне грех.

Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.

Ведь знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; ибо желать я могу, но творить добро — нет.

Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;

Доброе, которое хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.

бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

Если же делаю то, чего не хочу, то уже не я творю это, но обитающий во мне грех.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.

Таким образом я нахожу закон, что когда желаю делать добро, мне ближе зло.

Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;

Внутренний человек наслаждается Божьим Законом,

мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

но в членах моих вижу другой закон, воюющий против закона моего ума и берущий меня в плен греховного закона, находящегося в моих членах.

але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.

Несчастный я человек! Кто избавит меня от этого тела смерти?

Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?

Благодарю Бога через Иисуса Помазанника, нашего Господа. Итак, сам я умом служу Закону Бога, а плотью — закону греха.

Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха.

« 6 глава 8 глава »