Римлянам 7 глава

Письмо Римлянам
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Разве не знаете, братья, ведь говорю знающим Закон, что Закон властен над человеком, пока тот жив?

Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; если же умрет муж, она свободна от закона мужа.

Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Поэтому, если при живом муже она выйдет за другого, то будет называться изменницей; если же умрет муж, она свободна от закона, так что не будет прелюбодейкою, став женой другого.

Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

Поэтому и вы, братья мои, были преданы смерти для Закона чрез тело Помазанника, чтобы принадлежать Другому, Воскрешённому из мёртвых, дабы мы принесли плод Богу.

Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

Ведь когда мы были во плоти, страсти грехов, благодаря Закону, действовали в наших членах чтобы приносить плод смерти;

Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

но теперь мы освобождены от Закона, которым были связаны, умерев для него, чтобы служить в обновлении духа, а не в древности буквы.

А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

Что же скажем? Закон — грех? Никоим образом! Но я узнал грех не иначе, как чрез Закон. Ведь я не узнал бы желания, если бы Закон не говорил: не пожелай!

Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

Но грех, получив основание в заповеди, произвёл во мне желание: ведь без Закона грех мёртв.

Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

Я жил когда-то без Закона; когда же пришла заповедь, грех ожил,

А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

а я умер; и заповедь, которая к жизни, стала мне к смерти,

а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

потому что грех, найдя предлог в заповеди, обманул меня и убил через неё.

бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

Так что Закон свят и заповедь свята, справедлива и добра.

Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Итак, доброе стало мне смертью? Никоим образом! Но — грех, чтобы он был показан как грех, через добро причиняя мне смерть, чтобы грех через заповедь стал грешным сверх всякой меры.

Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Ведь мы знаем, что Закон — духовный; но я — плотской, проданный греху.

Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

Потому что не понимаю, что творю: то, что желаю — не делаю, а что ненавижу — делаю.

Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с Законом, что он добр.

А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

Ведь теперь уже не я творю это, но живущий во мне грех.

а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Ведь знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; ибо желать я могу, но творить добро — нет.

Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

Доброе, которое хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.

Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Если же делаю то, чего не хочу, то уже не я творю это, но обитающий во мне грех.

Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Таким образом я нахожу закон, что когда желаю делать добро, мне ближе зло.

Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

Внутренний человек наслаждается Божьим Законом,

Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

но в членах моих вижу другой закон, воюющий против закона моего ума и берущий меня в плен греховного закона, находящегося в моих членах.

та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

Несчастный я человек! Кто избавит меня от этого тела смерти?

Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

Благодарю Бога через Иисуса Помазанника, нашего Господа. Итак, сам я умом служу Закону Бога, а плотью — закону греха.

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

« 6 глава 8 глава »