2 Коринфянам 10 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Сам я, Павел, обращаюсь к вам с Христовой кротостью и умеренностью: когда я у вас, то скромен, а издалека так резок!

Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас.

Прошу вас, не заставляйте меня быть резким, когда приду к вам — а ведь я решился обойтись сурово с теми, кто счел, будто мы поступаем по законам плоти.

Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

Хоть и живем во плоти, но не по ее законам сражаемся,

І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

и оружие, с которым мы вступаем в сражение, не плотское — оно Божье и способно рушить твердыни. Мы опрокидываем умственные построения

Бо зброя наша, якою ми б’ємося — не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

и рушим высокие стены, которые стоят на пути к познанию Бога, мы берем в плен сознание всякого человека, покоряя его Христу,

З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

мы готовы покарать любое непокорство, когда покорность ваша станет полной.

Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

Вы смо́трите только на внешность. Кто-то убежден, что он — на стороне Христа? Пусть сам тогда поразмыслит: насколько он на стороне Христа, настолько же и мы.

Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

Даже если я и слишком хвалюсь той властью, которую Господь дал нам для созидания, а не для вашего разорения — не стыдно мне это делать.

8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

Впрочем, пусть вам не кажется, что я запугиваю вас письмами,

а то говорят: мол, письма его суровы и сильны, а когда приходит сам — слаб, и слова его ничтожны.

«В його листах, — каже мій недоброзичливець, — він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

Пусть знает, кто так говорит: я и на деле окажусь таким же, каков я в письмах, присланных издалека.

Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

Мы не решаемся себя равнять или даже сравнивать с людьми, которые выставляют себя напоказ. Они меряют себя собственной меркой, сравнивают себя с самими собой, ничего при этом не понимая.

Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність.

А мы положим предел нашей похвале — тот самый предел, который отмерил нам Господь, включая и вас, коринфян, тоже.

Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас.

И не скажешь, будто мы стараемся и на вас распространить свою власть, а сами до вас так и не добрались — нет, мы у вас побывали с Евангелием Христовым.

Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

Мы хвалимся не безмерно и не чужими трудами, но надеемся, что вера ваша будет всё возрастать, по мере этого и наши пределы широко раздвинутся

Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

и мы станем проповедовать Евангелие далее Коринфа, и не станем хвалиться тем, что в чужих пределах сделали другие.

Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях.

«Кто хочет хвалиться — пусть хвалится Господом!»

Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

Ведь Господу угоден не тот, кто сам себя ставит на видное место, а тот, кого Он поставит.

Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.

« 9 глава 11 глава »