2 хр. в Коринфе 10 глава

Второе послание апостола Павла христианам в Коринфе
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Я, Павел, такой несмелый при встречах с вами и столь отважный издалека ( как вы говорите ), побуждая вас проникнуться кротостью и великодушием Христовым,

Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас.

прошу: не вынуждайте меня, когда приду к вам, прибегать1 к той смелости, с какой готов я решительно выступить против тех, кто думает, будто мы движимы человеческими слабостями.2

Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

Да, мы живем во плоти, но борьбу свою ведем не как люди мира сего.3

І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

Оружие, которым мы ведем борьбу, вовсе не обычное человеческое:4 оно сильно Божественной мощью, способной сокрушать твердыни, ниспровергаем мы им любые мудрствования

Бо зброя наша, якою ми б’ємося — не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

и всё,5 что в гордыне своей восстает против познания Бога. Цель наша — всякую мысль человека взять в плен и привести в послушание Христу;

З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

и мы всегда готовы воздать по справедливости за всякое непослушание, как только вполне вы утвердитесь в своем послушании.

Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

Посмотрите же на то, что у вас перед глазами.6 Если кто-то уверен в себе, что он Христов, пусть и о нас судит по себе, пусть и нас считает Христовыми.

Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

И если бы я даже более похвалился тою властью, которая дарована нам Господом, чтобы созидать вас, а не разрушать, то и тогда мне не пришлось бы стыдиться.

8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

Пусть не покажется вам только, будто я запугиваю вас своими посланиями.

Говорят ведь уже иные: «Послания его вески и сильны, но его присутствие не впечатляет, а речь его вообще не заслуживает внимания».

«В його листах, — каже мій недоброзичливець, — він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

Думающие так пусть знают: каковы мы на словах, в посланиях наших, вдали от вас, таковы и на деле, когда мы с вами.

Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

Но не дерзаем, конечно же, мы к тем себя причислять, кто сам себя превозносит, не решаемся даже сравнивать с ними себя. Те же, кто мерит себя своей мерою и себя с собою же сравнивает, неразумны.

Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність.

Мы же собою не станем хвалиться столь безоглядно,7 а только в меру удела, который Бог нам отмерил, чтоб нам и вас достичь.

Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас.

Хвалясь, мы не зашли далеко — в этом нас можно было бы обвинить, если бы мы не пришли к вам8 в Коринф с Благой Вестью Христовой.

Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

И не хвалимся чрезмерно достигнутым там, где уже потрудились другие.9 Но мы надеемся, что с возрастанием веры вашей нам удастся достичь большего среди вас в нашем собственном уделе,10

Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

а потом проповедовать Благую Весть и в других краях, за пределами Коринфа, не позволяя себе, конечно, хвалиться тем, что там уже приготовлено другими,

Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях.

ибо сказано: «Хвалящийся пусть хвалится Господом».11

Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

Ведь не тот одобрения заслуживает, кто о себе высокого мнения, а тот, о ком такого мнения Господь.12

Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: чтобы мне, присутствуя, не прибегнуть.

2 [2] — Букв.: будто мы поступаем по плоти.

3 [3] — Букв.: ведем не по плоти.

4 [4] — Букв.: плотское.

5 [5] — Букв.: и всякую высоту.

7 [6] — Друг. возм. пер.: зачем вы смотрите только на внешнее?

13 [7] — Букв.: без меры.

14 [8] — Букв.: мы ведь не перенапрягаемся, как будто не достигшие до вас; друг. возм. пер.: и не вышли мы за пределы определенного нам, когда достигли вас.

15 [9] — Букв.: не хвалимся… чужими трудами.

15 [10] — Друг. возм. пер.: наш круг деятельности среди вас безмерно расширится.

17 [11] — Иер 9:23,24.

18 [12] — Букв.: не тот, кто рекомендует себя, а тот, кого рекомендует Господь.

« 9 глава 11 глава »