От Луки 18 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать,

Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.

говоря: в одном городе был судья, который Бога не боялся и людей не стыдился.

І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.

В том же городе была одна вдова, и она, приходя к нему, говорила: «защити меня от соперника моего».

Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!

Но он долгое время не хотел. А после сказал сам в себе: «хотя я и Бога не боюсь и людей не стыжусь,

І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,

но, как эта вдова не даёт мне покоя, защищу её, чтобы она не приходила больше докучать мне».

але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”

И сказал Господь: слышите, что говорит судья неправедный?

Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!

Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?

А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?

сказываю вам, что подаст им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдёт ли веру на земле?

Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”

Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других, следующую притчу:

Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:

два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой мытарь.

“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.

Фарисей, став, молился сам в себе так: «Боже! благодарю Тебя, что я не таков, как прочие люди, грабители, обидчики, прелюбодеи, или как этот мытарь:

Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.

пощусь два раза в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю».

Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

Мытарь же, стоя вдали, не смел даже поднять глаз на небо; но, ударяя себя в грудь, говорил: «Боже! будь милостив ко мне, грешнику!»

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!

Сказываю вам, что сей пошёл оправданным в дом свой более, нежели тот: ибо всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится.

Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.”

Приносили к Нему и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же, видя то, возбраняли им.

Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.

Но Иисус, подозвав их, сказал: пустите детей приходить ко Мне и не возбраняйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.

Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.

Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдёт в него.

Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”

И спросил Его некто из начальствующих: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную?

Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”

Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;

А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.

знаешь заповеди: «не прелюбодействуй», «не убивай», «не кради», «не лжесвидетельствуй», «почитай отца твоего и матерь твою».

Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”

Он же сказал: всё это сохранил я от юности моей.

Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”

Услышав это, Иисус сказал ему: ещё одного недостаёт тебе: всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.

Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”

Он же, услышав сие, опечалился, потому что был очень богат.

Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.

Иисус, видя, что он опечалился, сказал: как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!

Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!

ибо удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие.

Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”

Слышавшие сие сказали: кто же может спастись?

А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”

Но Он сказал: невозможное человекам возможно Богу.

Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”

Пётр же сказал: вот, мы оставили всё и последовали за Тобою.

Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”

Он сказал им: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или родителей, или братьев, или сестёр, или жену, или детей для Царствия Божия,

Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,

и не получил бы гораздо более в сие время, и в век будущий жизни вечной.

і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”

Отозвав же двенадцать учеников Своих, сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и совершится всё, написанное через пророков о Сыне Человеческом,

І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.

ибо предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и оскорбят Его, и оплюют Его,

Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,

и будут бить, и убьют Его: и в третий день воскреснет.

і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”

Но они ничего из этого не поняли; слова сии были для них сокровенны, и они не разумели сказанного.

Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.

Когда же подходил Он к Иерихону, один слепой сидел у дороги, прося милостыни,

І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.

и, услышав, что мимо него проходит народ, спросил: что это такое?

Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.

Ему сказали, что Иисус Назорей идёт.

Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.

Тогда он закричал: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня.

І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Шедшие впереди заставляли его молчать; но он ещё громче кричал: Сын Давидов! помилуй меня.

Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”

Иисус, остановившись, велел привести его к Себе: и, когда тот подошёл к Нему, спросил его:

Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:

чего ты хочешь от Меня? Он сказал: Господи! чтобы мне прозреть.

“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, — сказав той, — “щоб я прозрів!”

Иисус сказал ему: прозри! вера твоя спасла тебя.

Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”

И он тотчас прозрел и пошёл за Ним, славя Бога; и весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.

І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.

« 17 глава 19 глава »