От Луки 22 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,

Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.

и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.

Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

Вошёл же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,

І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.

и он пошёл, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.

Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.

Они обрадовались и согласились дать ему денег;

Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.

и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.

Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

Настал же день опресноков, в который надлежало заколать пасхального агнца,

Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.

и послал Иисус Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.

Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»

Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдёт он,

Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.

и скажите хозяину дома: «Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?»

Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”

И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.

Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.

Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

И, когда настал час, Он возлёг, и двенадцать Апостолов с Ним,

Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,

Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.

ибо сказываю вам, что уже не буду есть её, пока она не совершится в Царствии Божием.

Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите её и разделите между собою,

Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.

ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придёт Царствие Божие.

Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Моё, которое за вас предаётся; сие творите в Моё воспоминание.

Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».

Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша есть Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.

Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]

И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;

Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.

впрочем, Сын Человеческий идёт по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предаётся.

Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».

И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.

Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.

Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.

Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,

Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.

а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий — как служащий.

Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.

Ибо кто больше: возлежащий или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.

Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,

Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях.

и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.

да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моём, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.

То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».

И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,

«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.

но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.

Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».

Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.

Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».

Но Он сказал: говорю тебе, Пётр, не пропоёт петух сегодня, как ты трижды отречёшься, что не знаешь Меня.

Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».

И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чём недостаток? Они отвечали: ни в чём.

І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».

Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;

Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.

ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: «и к злодеям причтён». Ибо то, что о Мне, приходит к концу.

Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною: „І вважатимуть Його за злочинця”. Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».

Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.

Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]

И, выйдя, пошёл по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.

Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.

Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».

И Сам отошёл от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,

Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:

говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.

«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.

І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.

И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.

Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]

Встав от молитвы, Он пришёл к ученикам, и нашёл их спящими от печали,

Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.

и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.

Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».

Когда Он ещё говорил это, появился народ, а впереди его шёл один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.

Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаёшь Сына Человеческого?

Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»

Бывшие же с Ним, видя, к чему идёт дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?

Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»

И один из них ударил раба первосвященникова, и отсёк ему правое ухо.

Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.

Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.

Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?

Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.

Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».

Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Пётр же следовал издали.

Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.

Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Пётр между ними.

Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».

Но он отрёкся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.

Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Пётр сказал этому человеку: нет!

Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

Прошло с час времени, ещё некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.

Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».

Но Пётр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда ещё говорил он, запел петух.

Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.

Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Пётр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: «прежде нежели пропоёт петух, отречёшься от Меня трижды».

Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

И, выйдя вон, горько заплакал.

Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.

и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?

Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»

И много иных хулений произносили против Него.

І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион,

Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]

и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;

Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.

если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите Меня;

І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.

отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.

Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.

Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».

Они же сказали: какое ещё нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.

І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»

Примечания:

Синодальный перевод

17 приимите — примите, возьмите.

41 вержение — бросок.

61 обратившись — в смысле обернувшись, повернувшись.

69 одесную — по правую руку, справа.

« 21 глава 23 глава »